В українській історичній літературі можна знайти публікації присвячені авіації УГА у боях 1918-1920 рр. Однак практично відсутня інформація щодо участі польської авіації у боях за Львів, у листопаді 1918 р. Цікавим є той факт, що поляки намагались бомбардувати українські позиції та навіть зазнали перших втрат, пише lvivyes.com.ua.
“Листопадовий зрив”
Восени 1918 р. стало зрозумілим, що країни Четверного Союзу програли Першу світову. Австро-Угорщина, колись одна з найпотужніших держав Європи, перебувала у глибокій кризі. За таких обставин, багато народів, що входили до складу імперії, прагнули створити/відродити власну державність. Не стали винятком поляки та українці. Біда полягала у тому, що українці розглядали Східну Галичину як невід’ємну частину України, а поляки – як частину Речі Посполитої. Сторони не могли знайти компромісу.
Українці вирішили розпочати повстання у найбільшому місті Східної Галичини – Львові, взяти його під контроль. Це було дуже ризиковане рішення, адже у 200-тисячному місті перебували лише понад 1400 січових стрільців, знаходились підрозділи австро-угорської армії, а левову частку населення становили поляки – понад 55%. Хоча деякі дослідники зазначають, що поляки реально становили 40% населення міста. Українці міркували, що їм вдасться нейтралізувати підрозділи австро-угорського війська. Поляки теж планували підняти повстання, зайняти урядові будівлі, роззброїти українські частини.
Українці випередили поляків. Повстання, яке відоме як “Листопадовий зрив” розпочалось у Львові 1 листопада. Українські підрозділи під командуванням полковників Григорія Коссака та Гната Стефаніва, без втрат, зайняли будівлю Галицького крайового сейму, вокзал, Цитадель, пошту, декілька військових складів та летовище.
Зважаючи на такий розвиток подій, ввечері 1 листопада проти українсьих підрозділів розпочали боротьбу поляки, які взяли під контроль південно-західну частину міста, включаючи залізничний вокзал. Розпочались вуличні бої. Поляки почали формувати загони добровольців, до яких вступали жінки та неповнолітні особи. Поляки користувались великою підтримкою цивільного населення, чудово орієнтувались у міській забудові.
Українці закріпились на вул.Янівській, казармах на вул. Казимирівській, на Високому Замку та інших локаціях. 3 листопада до українців прибуло підкріплення – 800 січових стрільців з Буковини. Однак це не змінило баланс сил, оскільки до міста так й не потрапили до 4000 січовиків із Білої Церкви. Українці не перерізали залізницю Перемишль – Львів, якою поляки отримували підкріплення.
Початки польської військової авіації
Польський дослідник Кшиштоф Заберек стверджує, що 31 жовтня 1918 р. поляки взяли під свій контроль два австрійські аеродроми – Раковіце у Кракові (де знаходились 40 літаків) та Гуречко (Перемишль).
В середині 19178 р. лейтенант Януш Борен вирушив до Львова, аби відібрати польських пілотів айстро-угорського війська, які мали стати згодом авіаторами Речі. Він провів нараду з лейтенантами Бастирем, Штецем, Роландом, Мокшицьким та іншими офіцерами, котрі надали план львівського аеродрому, інформацію щодо його охорони. Лейтенант Стефан Бастир 1 листопада, у день коли розпочалось повстання, намагався отримати літак та вирушити до Кракова, аби прохати про допомогу Львову. Йому пообіцяли машину наступного дня. Однак 2 листопада, за інформацією польських істориків, Бастир прибувши на летовище побачив, що його намагаються взяти під контроль українці. Збройний опір українцям чинили більше десятка добровольців, які вели вогонь з Левандівки.
Бастир повернувся до центру Львова, зустрів ще одного пілота – лейтенанта Владислава Торуня. 3 листопада офіцери в супроводі інженера повернулись на летовище і побачили, що на його території нишпорять злодюги, які прагнули знайти цінні речі. Поляки за допомогою зброї прогнали пройдисвітів, зайнялись ремонтом літаків (Spady та Nieuporty11). У поляків на озброєнні не було пістолетів, а лише одна ґвинтівка. У ніч з 3 на 4 листопада до аеродрому наблизились українські вояки, побачили присутність ворога, однак не знали про його чисельність, тому не наважились атакувати ангари. Далі на допомогу офіцерам прибуло кілька механіків та добровольців. Вдалось полагодити два літаки, які були готові до застосування.
Стефан Бастир
Перш ніж розглянути використання поляками авіації у боях за Львів, слід сказати кілька слів про лейтенанта Бастира. Чоловік навчався на машинобудівному факультеті Львівської Політехніки, у 1913 р., спільно з іншими студентами, брав участь у створенні аероплана.
З початком Першої світової Бастир вступив до лав австро-угорського війська, воював на Східному фронті, у 1915 р. був скерований до школи повітряних спостерігачів у Вінер-Нойштадті. Згодом офіцер служив спостерігачем на літаках-розвідниках на Східному а згодом на Італійському фронтах. Протягом війни здійснив майже 100 бойових вильотів.
У біографії пілота зазначено, що він провів три повітряні бої у 1916 р. та навіть 4 червня вказаного року спільно з ще одним екіпажем змусили здійснити вимушене приземлення російський літак-розвідник.
Бойові вильоти польських пілотів
Після того як поляки відремонтували на Львівському летовищі кілька літаків, командувач обороною Львова, Чеслав Мончинський, призначив Бастира командиром Львівської авіаційної групи. Поляки замалювали на літаках австрійські емблеми та помітили машини білими та червоними смугами – кольорами польського прапора.
5 листопада поляки здійснили два бойові вильоти. Під час першого польоту Бастир та Борен скинули 15-кілограмові бомби та обстріляли українських військових, які прямували до Персенківки після невдалого штурму Головного Вокзалу. Під час другого польоту, який Бастир здійснював з Торунем, авіатори виконали чотири кола над Високим Замком та Ратушею. Після приземлення на літаку нарахували до 10 влучань куль.
Поляки здійснювали вильоти й 7 листопада. Наступного дня Бастир вилетів до Кракова, аби отримати допомогу для оборонців Львова. Усього, протягом боїв за Львів, поляк здійснив 28 вильотів. 12 листопада виконуючи політ з Євгеніушем Роландом, Бастир над Сокільниками отримав кульове поранення руки. Таким чином він став першим пілотом незалежної Польщі, який отримав поранення під час виконання бойового вильоту. Польські пілоти виконували рейси до Кракова та Варшави, передаючи важливі розвіддані та тримаючи зв’язок між цими центрами та Львовом. На львівському летовищі до 31 грудня було відремонтовано 18 літаків та 26 двигунів.
Українці полишають Львів
Українцям не вдалось наростити у місті угрупування своїх військ, переломити хід боїв. 20 листопада полякам, з Перемишля до Львова, прибуло потужне підкріплення – група військ підполковника М.Токаржевського – 8300 бійців, 61 кулемет та 45 гармат. Отримавши підкріплення, застосовуючи артилерію та бронепотяги, поляки почали атакувати позиції українців на Підзамче та Цитаделі. Аби не опинитись в оточенні, українські вояки вимушені були залишити місто. Обидві сторони конфлікту втратили у боях понад 500 вбитими та понад 1500 пораненими.
Польська авіація продовжила атакувати позиції українців й у грудні – завдавали удари по позиціях українців у Борщовичах, Сороках та інших населених пунктах. За підрахунками польських істориків, з 5 листопада до 22 грудня польські пілоти виконали 69 бойових вильотів (28 – Бастир, 19 – лейтенант Стефан Штець, 15 – лейтенант Роланд. Поляки скинули 250 бомб вагою до 15 кг.
Щодо Стефана Бастира, то пілот отримав звання капітана, очолив авіацію 6-ї армії. Офіцер загинув в авіакатастрофі 6 серпня 1920 р., виконуючи політ над Левандівкою.