Львів, одне з найважливіших міст Польщі, опинився в епіцентрі Другої світової війни майже з самого її початку, пише сайт lvivyes.com.ua. 1 вересня 1939 року нацистська Німеччина розпочала вторгнення до Польщі, й протягом наступних двох тижнів польські війська чинили запеклий опір. 12 вересня битва за Львів перейшла у нову фазу, коли до конфлікту вступила Червона Армія.
Плани напередодні війни
Львів був одним з найбільших гарнізонів Польщі. Йому передбачалася велика роль в межах плану ‘’Схід’’, котрий закінчили розробляти у 1939 році. План мав на увазі ведення війни проти СРСР з допомогою Румунії, котра була тоді союзником Польщі, та підтримки держав заходу.
В намірах Польщі була визначена важлива роль командування окружного корпусу №6 у військових поставках з Румунії.
Мобілізація
Мобілізацію у Львові було оголошено 23 серпня 1939 року у яку були включені 6-й авіаполк 6-го дивізіону зенітної артилерії. Полк створив авіабазу № 6, льотні підрозділи для армії ‘’Лодзь’’ і бомбардувальної бригади, а також шість мобільних зенітних батарей. Після завершення мобілізації обидва підрозділи були розпущені.
27 серпня вже оголосили термінову мобілізацію, під яку потрапили 14-й уланський полк, 1- дивізіон і 19-й піхотний полк.
Війна: початок й перемовини
1-го вересня почалися сильні бомбардування міста з боку солдатів Люфтваффе, яке призвело до великих втрат серед мирного населення та нанесло значну шкоду цивільній інфраструктурі.
Через тиждень після початку бойових дій почалася організація оборони. ППО і протигазова оборона на той час вже були задіяні. Була також створена Варта безпеки, головну посаду якої обіймав Владислав Янджевський, котрий був дивізійним генералом у відставці.
Початок організації оборони міста випав на 7 вересня на відступах біля річки Верещиця. 9 вересня були створені опорні пункти на лінії Жовква – керував процесом генерал війська польського Владислав Лягнер.
Місто поділили на сектори 11 вересня. У той же день командири секторів провели рекогносцировку на місцевості. Кожен сектор мав свій загін саперів.
Розташування німецьких військ напередодні війни було наступним: 12 вересня ними вже були зайняті місто Самбір й село Калинів, що розташоване на півночі від Самбора. Під час перебування в Калинові полковник Фердинанд Шернер, командир 98-го гірсько-єгерського полку, наказав створити механізовану групу 1-й гірсько-єгерської дивізії під керівництвом генерал-майора Людвіга Кюблера, яку він сам очолив. Завданням групи було швидко дістатися до Львова.
12-го вересня о другій годині дня частини групи Шернера вже виднілися на околицях Львова, а саме з боку Зимної Води. Вони були обстріляні польськими кулеметниками й артилерією й в результаті були розбиті. О 17 годині позиції 2-ї роти маршового батальйону польських сил були знищені німцями. Група німців прорвалася вглиб міста, досягнувши сучасного храму святих Ольги та Єлизавети на Городоцькій вулиці. Тим не менш, ситуація була виправлена, коли додаткові підрозділи армії та поліції були перекинуті в район вулиці Городоцької. Як наслідок, до кінця дня німці перейшли до оборони, щоб чекати підкріплення.
13-го вересня два дивізіони, 155 мм гаубиць і три батареї 105 мм гармат від 6-го полку важкої артилерії забезпечили місто додатковим зброєю. Вони зайняли позиції біля Личаківського кладовища та Цитаделі, але не вступили в бій з противником. Підполковник Ярослав Шафран став керівником західного сектора оборони дивізії. Майор Єжи Луцький, командир 21-го батальйону легких танків, вийшов на зв’язок опівдні з генералом Лангнером. Штаб Південного фронту був евакуйований зі Львова в Золочів у той же день.
14-го вересня локальні бої охопили Львів, великі втрати були з обох сторін. Найбільшого успіху німці досягли в районі Кульпаркова – вони атакували його з метою зміцнити облогу Львова від півдня.
Запеклі бої точилися у місті, не стихаючи ні на мить. Ситуація дала зрозуміти, що потрібно буде вести перемовини з СРСР, коли вранці 19-го вересня радянські офіцери запропонували керівництву оборони Львова здати місто їм. Вони були проведені у Винниках. Там були присутні: полковник Броніслав Раковський, підполковник Казімєж Рижинський і майор Вацлав Берко з польської сторони. Представники СРСР заявили, що прибули воювати з німцями і вимагали дозволу на вхід у місто.
22-го вересня польська делегація, яка складалася з генерала Лангнера, полковника Раковського та капітана Казимира Чигирина як перекладача, зустрілася з представниками Червоної Армії. Радянський уряд прийняв польські умови без обговорення. Офіцери отримали ‘’Протокол оголошення про передачу міста Львів Червоній Армії’’, який гарантував їм особисту свободу та недоторканність, а також дозволив виїжджати за кордон. Одразу після цього генерал Лангнер видав ‘’Наказ військам гарнізону Львова’’, який описував, як солдати мають залишити місто.
Підсумки
Так місто перейшло в руки радянської влади. Ця історія стала одним з найважливіших епізодів початку Другої світової війни. Місто мало стратегічне значення, і його захист був ретельно підготовлений, проте сили польської армії не змогли витримати тиск одночасного вторгнення нацистської Німеччини та СРСР, що призвело до величезних втрат серед мирного населення та обох сторін конфлікту. Ця сторінка з історії Європи нагадує людству про важливість пам’яті таких подій минулого, аби зробити правильні висновки й не допустити повторення подібного в майбутньому.