Четвер, 30 Червня, 2022

Історія першої політичної партії у Львові

Процес утворення перших партій на території України розпочався в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. Тоді у Львові було створено першу українську політичну партію – Русько-українську радикальну партію, пише lvivyes.com.ua.

У цей час розпочалися активні дії української інтелігенції в процесах державотворення, що спричинило національно–визвольні змагання та утворення УНР.

Історія створення Русько-української партії

У 1980 році на установчому з’їзді було організовано окрему Русько-Українську радикальну партію – першу політичну партію в Галичині та Україні. На заході зібралося тридцять політичних діячів, зокрема, з них були присутні: Михайло Павлик, Юліан Бачинський, Іван Франко, Теофіл Окуневський, Євген Левицький та інші.

Фото: Іван Франко

Передумовами такого процесу вважається прагнення української інтелігенції захищати права українського народу під егідою української партії. Оскільки в той час українські землі були розділені між Австро-Угорською та російською імперіями.

На з’їзді також було сформовану програму партії та пізніше надруковано в періодичному виданні «Народ». Провідною ідеєю партії було пробудження почуття національної свідомості серед українського народу та прагнення до політичної автономії. Крім того, програма передбачала низку реформ задля підвищення добробуту населення. 

Фото: політична  програма партії. Збруч

Також в програмі важливе місце посідало питання культури. Передбачалося, що всі мають мати доступ до безкоштовної освіти в школах та університетах. Особливо зверталася увага на поширення освіти серед селян. 

Цікаво, що серед політичних пунктів було також вказано право на загальне голосування, що стосувалося як і чоловіків, так і жінок. Тобто, визнавалося рівність обох статей. Відтак, програма партії базувалася на демократичних засадах прав та свобод людини.

Фото: Михайло Павлик

Окрім партійної програми, важливим текстом була книга Юліана Бачинського «Україна irredenta», де автор чи не один із перших пише про ідею самостійної України, яка має бути окремою країною, незалежною від імперій.

Загалом, партія складала особистостей з досить різними політичними поглядами: одні – схилялися до радикальних ідей, інші – були більш помірковані у діях та гаслах. 

Подальша доля Русько-української партії

Попри те, що партія змогла певним чином об’єднати українську інтелігенцію в єдину політичну силу, провідні ідеї її членів в процесі діяльності потрохи не збігалися. Тому члени партії утворили різні політичні осередки.

Фото: Михайло Грушевський

В 1899 році від партії відкололися радикальні народовці та соціалісти. Михайло Грушевський, Іван Франко та Євген Левицький утворили Українську національно-демократичну партію. А Юліан Бачинський, Семен Вітик та Микола Ганкевич сформували Українську соціал-демократичну партію.

Фото:Юліан Бачинський

Після цього провідною ідеєю Русько-української партії було захист селянства. Тому партійне керівництво потребувало підтримки з широких мас. Відтак, після розколу осередок партії функціонував вже не у Львові, а в іншому місті України – Коломиї.

У 1926 році назву першої партії перейменували на Українська соціалістично-радикальна партія, що більше виражала її соціальний напрямок діяльності.  У період проголошення ЗУНР партія стала частиною УНР. Однак після поразки українського-визвольного руху та діяльності УНР вона не перестала функціонувати, а стала співпрацювати з Українською народною трудовою партією у львівській раді.

Варто зазначити, що члени партії отримали мандати на виборах до польського сейму. Однак після подій Другої світової війни Українська соціалістично-радикальна партія продовжила свою роботу в еміграції, де проіснувала до 1950 року.