Субота, 28 Травня, 2022

Перший бій дивізії “Галичина”

Щороку напередодні 9 травня в українському суспільстві спалахує жвава дискусія стосовно Дня Перемоги, участі у війни різних військових формувань. У Львові (а з 2021 р. й у Києві) проходять марші на честь дивізії “Галичина”. Цю подію жваво демонструє російське телебачення, як акт відродження нацизму на Україні.  Справжнім історикам слід відкинути свої політичні вподобання і об’єктивно розглянути процес створення цього формування та участь “Галичини” у боях на Східному фронті, пише lvivyes.com.ua. У даній публікації, спираючись на наявні у автора джерела, буде зроблена спроба описати перший бій “Галичини” поблизу Кругова 15 липня 1944 р.

Після Білорусі настала черга Західної України

23 червня 1944 р. Червона Армія розпочала масштабну насупальну операцію «Багратіон» на території Білорусії. Радянські війська добре підготувались до цього наступу, маючи велику перевагу в живій силі та бойовій техніці. 

Радянським полководцям на руку зіграло те, що левову частку бронетанкових сил на Східному фронті (у тому числі понад 200 грізних “Тигрів” та 400 “Пантер”), Німеччина тримала на території України у складі групи армій “Північна Україна” (командував фельдмаршал Вальтер Модель, а згодом –генерал-полковник Йозеф Гарпе), вимушена була також тримати значні сили у Нормандії, проти західних союзників СРСР. Тож наступ радянських військ був успішним, призвів до поразки опонентів.

 1:3 в особовому складі, 1:6 в авіації

Поряд з наступом у Білорусі, радянське військове керівництво вирішило також провести потужний наступ на території України, оточити та знищити основні сили вже згаданої группи “Північна Україна”. Сім загальновійськових армій (1-а, 3-а и 5-а гвардійські, 13-а, 18-а, 38-а та 60-а) 1-го Українського фронту мали прорвати оборону ворога, а далі в прорив повинні були рушити одразу три танкові армії – 1-а, 3-та гвардійська та 4-а (у “Багратіоні” задіяли лише одну танкову армію) та дві кінно-механізовані групи. Радянські війська наступали на двох напрямках – Рава-Руському та Львівському.

Радянські війська зосередили величезну армаду – понад 1,2 млн. солдат і офіцерів, понад 16,5 тис. гармат та мінометів, понад 2200 танків та САУ, майже 3200 бойових літаків. У кожній стрілецькій дивізії були створені штурмові батальйони, кожен з яких підтримували батарея 76-мм гармат, до 5 одиниць бронетехніки та взвод саперів.

Співвідношення радянських та німецьких військ (з книги А.Квасецького)

Протистояло Червоній Армії угрупування чисельністю понад 530 тис. військовослужбовців, майже 6000 гармат та мінометів, 540 бойових літаків та понад 900 танків та САУ. Німецькі генерали вдались до тактики “рухливих зон”, яка полягала у тому, що у випадку ворожого наступу, війська мали відійти з передових позицій. На пусті окопи та траншеї падав град снарядів, а війська тим часом повертались на свої позиції (або займали другу лінію оборони) й зустрічали вогнем танки та піхоту опонентів. Така тактика передбачала й нанесення постійних контрударів по ворогу.

Чисельність німецьких військ перед 1-м Українським фронтом (з книги А.Квасецького)

Німецька оборона на всій ділянці 1-го Українського фронту мала глибину 30-40 км (три смуги). Найпотужнішою була перша смуга – 4-5 ліній траншей повного профілю, замасковані кулемети та гармати, мінометні позиції. Німці сильно замінували місцевість (було встановлено 200 тис. протитанкових та 160 тис. протипіхотних мін), знаючи також те, що болота, ліси та численні водні артерії стануть великою перешкодою для радянської бронетехніки.

На Львівському напрямку знаходились підрозділи 1-й танкової армії генерала танкових війська Ерхарда Рауса  – 68-й танковий корпус генерала танкових військ Германа Балька (майже 100 танків та САУ) та 3-й танковий корпус  генерала танкових військ Германа Брайта (понад 190 танків та САУ). Останній мав у своєму складі потужні 1-у та 8-у танкові дивізії (понад 100 “Пантер”).

  “Галичина” готується до бою 

14 липня, після потужної артпідготовки, підрозділи радянських 38-ї та 60-ї армій прорвали оборону ворога. Німецькі генерали спробували зупинити ворога контрударом 1-ї та 8-ї танкових дивізій, однак німецькі підрозділи потрапили під удари ВПС, а потім зустріли шалений опір наземних частин і з великими втратами були відкинуті. Аби частини 60-ї армії генерал-полковника Павла Курочкіна, розвинули успіх,  для їх підсилення кинули у бій  9-й механізований та 7-й гвардійський танковий корпуси.

Радянські піхотинці при підтримці танків ведуть бій на околиці села

На початку липня 1944 р. 1-й танковій армії був підпорядкований 13-й армійський корпус генерала піхоти Артура Гауффе  (454-а охоронна, 361-а піхотна дивізії, корпусна група “С” і 14-а гренадерська дивізія СС “Галичина”. Останньою командував бригадефюрер СС Фріц Фрайтаг. 

Перед відправкою на Східний фронт, “Галичина” налічувала 15299 вояків (понад 1000 – німці). Дивізія була створена у квітні 1943 р., не мала бойового досвіду. Інтернет рясніє інформацією, що підрозділи дивізії приймали участь у боях проти партизан на території Польщі та Чехії.

Дивізія займала другу смугу оборони шириною 36 км, від Станіславчика до Ясенева, а частини дивізії були розкидані біля Соколівки, Заболотців, Чишок та інших населених пунктів. Дослідник Андрій Квасецький стверджує, що дивізія отримала наказ контратакувати ворога й з’єднатись з 8-ю танковою дивізією. В секторі, де займала оборону 14-а гренадерська дивізія, наступали частини 60-ї армії – 23-й та 15-й стрілецькі корпуси.

Частини “Галичини” розташувались таким чином, що першими під удар радянських військ мали потрапити підрозділи 30-го піхотного полку оберштурмбанфюрера СС Ганса Форстройтера. Полк займав позиції від хутора Ребана, на півночі, до с.Кругів, на півдні. На лівому фланзі перебував 2-й батальйон штурмбанфюрер СС Фрідріх Віттенмайер), на правому – 1-й гауптштурмфюрера СС Зігфріда Клоккера.

 Якщо говорити про позиції 2-го батальйону, то його 6-а рота (сотник Павло Сумароків) займала позиції в урочищі. 5-а рота (сотник Микола Юрнюк) розмістилась на північний захід від Лукавця, Західніше села оборонялась 7-а рота поручника Мирослава Малецького.

1-й батальйон зайняв позиції між Лукавцем та Круговим. Ліворуч від Кругова знаходилась 3-а рота оберштурмфюрера  СС Богдана Підгайного. Далі на південь зайняли позиції 2-а рота Леонтія Березовського, 1-а  рота сотника Петра Рожанця, а 4-а важка рота сотника Ігоря Поспіловського зайняла другу оборонну лінію. Полк мав на озброєнні 32 гармати (12 протитанкових гармат) та 20 мінометів

Дослідник Андрій Квасецький стверджує, що на позиції 30-го полку наступала 336-а стрілецька дивізія полковника Максима Ігначьова (15-й корпус) та частина сил 99-й стрілецької дивізії генерал-майора Олександра Сараєва (23-й корпус). Краєзнавець стверджує, що радянська дивізія могла розраховувати на підтримку 466 гармат та мінометів, без врахування артчастин 99-ї дивізії. 1128-й стрілецький полк наступав на Кругів із сходу, а 1130-й – з південного сходу. У 2-му ешелоні знаходився 1132-й полк.

1/30-й полк проти 336-ї дивізії

Вранці 15 липня оборону німецьких підрозділів в секторі 336-ї дивізії спробувала прорвати 69-а механізована бригада (9-й мехкорпус) полковника Степана Литвинова – 24 Т-34 (7 Т-34-85), 10 СУ-76, 16 гармат, 33 міномети. Бригада, в умовах лісової місцевості, аби уникнути великих втрат, змістила свою атаку у південному напрямку.

Схема боїв підрозділів 336-ї стрілецької дивізії та 69-ї мехбригади

На штурм позицій 1-го батальйону 30-го піхотного полку вирушила піхота 336-ї дивізії, при підтримці дивізіону ІСУ-152 (368-й важкий самохідно-артилерійський полк) та двох рот 59-го танкового полку (10 Т-34) із складу 69-ї мехбригади.  В радянських документах стверджується, що окрім “Галичини”, опір чинили підрозділи 359-го фузилерного батальйону та 20 штурмових гармат (249-а бригада штурмових гармат). Квасецький стверджує, що у бій була кинута 253-а окрема штрафна рота. Рота згадана й в оперативних зведеннях 15-го корпусу. Остання втратила 230 убитими та пораненими, не змогла здолати опонентів.

Уривок з оперативного зведення 15-го стрілецького корпусу за 15 липня 1944 р.

 2/30-й полк супроти 99-ї дивізії

На північному сході від Кругова 2/30-й піхотний полк зійшовся у бою з 1-м та 197-м стрілецькими полками 99-ї дивізії. Згідно з спогадів сотника Сумарокова, позиції 6-ї роти атакувала піхота при підтримці трьох танків. Один танк вдалось підбити, а решта – відступили. Залишившись без танків відступили й радянські піхотинці. Вочевидь позиції 2/30-го полку атакував 3-й батальйон 197-го стрілецького полку, який підтримували не танки, а 10 установок СУ-76 1889-го самохідно-артилерійського полку. 

В радянських документах вказано, що солдатам довелось битись також з 911-м піхотним полком 349-ї піхотної дивізії Вермахту. 1-й полк 99-ї дивізії північно-східніше Верхобужа відбивав атаки ворога, який кинув у бій роту піхоти та дві штурмові гармати.

Радянські війська почали готуватись до нічної атаки, але 30-й полк почав  відходити до Колтова, а далі – до Підгірців. Радянські війська зайняли позиції у Кругіва, взяли під контроль й саме село.

 Підрахунок втрат

  У боях під Круговим загинули сотники Юриняк і Березовський, у полон потрапив Макаревич, інші сотники отримали поранення. Дослідник Б.Неврузов стверджував, що з 1900 бійців 30-го полку було втрачено половину (5-а, 6-а та 8-а рота були знищені). Квасецький стверджує, що 30-й полк втратив 20% складу бойових частин.  В радянських документах зазначається, що великих втрат зазнали й сусіди “Галичини” – 911-й та 913-й полки 349-ї піхотної дивізії.

Квасецький обчислює втрати 336-ї дивізії у 320 осіб. Згідно документації дивізії упродовж дня 86 бійців загинуло, 235 отримали поранення. Матеріальні втрати дивізії становили 2 76-мм та 2 45-мм гармати,  11 кулеметів. 99-а дивізія втратила 250 солдат та офіцерів убитими та пораненими. Квасецький стверджує, що “Галичина” втратила вдвічі менше бійців ніж дивізії Червоної Армії. Однак ці цифри не підтверджені німецькими документами, документами 13-го армійського корпусу та 1-ї гренадерської дивізії.

В документації 99-ї стрілецької дивізії вказано, що протягом 14-15 липня дивізія втратила 94 убитими та понад 310 пораненими. Втрати ворога – 700 військовослужбовців (24 потрапили у полон), 9 гармат, десятки кулеметів. У документах 23-го корпусу вказано, що 15 липня ворог втратив 320 бійців, 6 станкових та 14 звичайних кулеметів. У якості трофей було захоплено дві САУ, 4 зенітні самохідки, дві 105-мм гармати.

15 липня стало лише першим днем боїв для “Галичини” на Бродівському напрямку. Радянські ж війська продовжували наступ. Втрати з обох боків зростали.