Не дивлячись на те, що у перші дні Львівсько-Сандомирської операції Червона армія змогла пробитии вузький коридор східніше Золочева, який отримав назву “Колтівського”, радянські генерали не змогли швидко кинути через прорив одразу дві танкові армії. Коридор був вузьким, прострілювався німецькою артилерією. Німці, знаючи, яку загрозу несе цей прорив, прагнули ліквідувати його. Водночас радянські частини отримали наказ розширити коридор, пише lvivyes.com.ua.
Перший штурм Колтова
Аби розширити “Колтівський коридор” та не дати ворогу перекрити його, радянське командування вводило у бій нові підрозділи, зокрема до Кругова наблизились підрозділи кінно-механізованої групи генерал-майора Сергія Соколова (6-й гвардійський кавалерійський та 31-й танковий корпуси) – понад 30 тис. бійців, 242 танки та САУ, 170 гармат, понад 300 мінометів. 31-й танковий корпус (тк) генерал-майора Василя Григор’єва (87 танків, 40 СУ-76 та СУ-152) отримав наказ оволодіти однією з ключових позицій “коридору” – Колтовом.
На думку радянського командування, саме в районі Колтова та висоти 274 оточені поблизу Брод німецькі війська могли піти на з’єднання з частинами 1-ї німецької танкової армії. Радянська розвідка виявила у висоти 274 та у Колтова розвинуту мережу траншей та окопів, дзоти та кулеметні гнізда, бліндажі та замасковані гармати. Колтов з сходу, заходу та півдня був оточений мінними полями й кількома рядами дротяного загородження. За підрахунками радянської розвідки, Колтов та висоту утримували батальон піхоти, 6 САУ, дві артбатареї та дві мінометні батареї.
На штурм Колтова були кинуті 100-а (полковник Ісай Михайлов) та 237-а (полковник Олександр Пєтушков) а тажож батальон 65-ї мотострілецької бригади. Наступу наземних військ передували авіаційні та артудари. Ворожі позиції обстрілювали 18 штурмовиків Іл-2, які спочатку скинули бомби, а потім атакували ворога гарматним та кулеметним вогнем, здійснивши кілька заходів. У місті виникло кілька пожеж, здетонував склад.
Після 21:00 у наступ перейшли підрозділи бригад – 237-а тбр атакувала висоту 274 та Колтів з Нуще, а 100-а тбр з мотострілецьким батальйоном – з напрямку висоти 302. Радянські війська не здобули містечко. У радянських документах зазначено, що місцевість навколо населеного пункту була малопридатною для маневрування танків, а підрозділи, які приймали участь в атаці, погано взаємодіяли між собою.
Вранці 18 липня дві танкові бригади повторили спробу, втратили чотрити танки (два згоріли) та понад 100 бійців, повернулись на позиції. У документах 237-ї бригади вказано, що бійці захопили кілька траншей, однак потрапили під вогонь кулеметів та мінометів. Останні били із зворотного скату висоти 274.
Захоплення Золочева
Аналізуючи розвиток подій. радянське командування вирішило підсилити танкові бригади піхотою, увівши в бій 359-у стрілецьку дивізію (із складу 23-го стрілецького корпусу). Допомогти дивізії мав 908-й стрілецький полк (246-а стрілецька дивізія), який отримав наказ наносити удари в районі Обертасова.
Поряд з штурмом Колтова, радянські війська приступили до захоплення Золочева та Сасова, аби розширити “коридор”. Золочев атакували підрозділи 322-ї стрілецької дивізії – 1085-й стрілецький полк вів бій на східній околиці міста, а 1089-й – перерізав шосе Сасів – Золочев.
У Золочеві точились запеклі вуличні бої, оскільки німецькі війська зайняли будівлі, чинили запеклий опір. Радянським бійцям доводилось робити обхідні маневри. Рота лейтенанта Василя Гекала штурмовала будівлю місцевої в’язниці, де закріпились солдати Вермахту. Червоноармійці провели відволікаючий маневр, увірвались до будівлі з тила те перебили німців. Командир батареї 886-го артполку, капітан Новіков, який підтримував атаку піхоти, ведучи вогонь з трофейної німецької самохідки, підбив німецький танк. В боях за Золочев приймали участь й підрозділи 22-ї гвардійської мотострілецької бригади та батареї 272-го гвардійського мінометного полку.
Підрозділи 4-ї танкової армії входять у коридор
Вранці 17 липня, провівши перегрупування, підрозділи 4-ї танкової армії отримали наказ перейти через “коридор”, слідом за 3-ю гвардійською танковою армією. В авангарді наступав 10-й танковий корпус, що рухався маршрутом Нище – Тростянець Малий – Зозулі. Через коридор змогли пройти лише 61-а та 63-а танкові бригади спільно з 72-м окремим важким танковим полком прориву. Решта підрозділів корпусу були зупинені атаками ворога.
6-й гвардійський мехкорпус отримав завдання у взаємодії з частинами 28-го стрілецького корпусу знищити противника в районі Івачув – Підлипце. Попереду корпусу наступали частини 148-ї стрілецької дивізії. Однак німці провели кілька контратак, кидаючи у бій бронетехніку, вибили підрозділи дивізії з Івачува та Підлипців.
Німці тимчасово перекривають “коридор”
Бачачи те, як через “коридор” пройшли частини 4-ї танкової армії, німці посилили тиск на стінки прориву, атакуючи в районі Плугова та Кругова в напрямку Нуще. Німцям вдалось відкинути в південному напрямку 336-у стрілецьку дивізію, захопили с.Обертасів, чим створили загрозу для комунікацій та системи постачання радянських військ, що наступали у західному напрямку. За даними радянської розвідки, німці сконцентрували по флангах “коридора” до 150 одиниць бронетехніки, значну кількість артилерії.
Для радянських військ склалась така ситуація, а якої німці утримували фланги “коридору” (утримуючи Івачув, Колтів, та інші населенні пункти), а підрозділи 60-ї армії не могли розширити прорив. У деяких радянських документах вказано, що 17 липня німцям тимчасово взагалі вдалось перерізати “коридор”.
Важке випробування для 28-го стрілецького корпусу
17 липня головні удари німецьких військ прийняли на себе підрозділи 28-го стрілецького корпусу генерал-майора Василя Попова – 302-а (полковник Микола Кучеренко) та 107-а (полковник Василь Петренко) стрілецькі дивізії.
У документах 28-го ск вказано, що впродовж 17 липня ворог здійснив 6 атак, кинувши у бій до 70 танків та САУ, полк піхоти. Німці атакували в напрямку Івачува, Волковця, висоти 401 та на інших ділянках. Німці з різних напрямків атакували полки 302-ї дивізії, і ті вимушені були відступати. В документах дивізії зазначено, що найпотужніша атака мала місце в 19:00, коли ворог кинув у бій 25 танків за підтримки піхоти.
Потужних ударів зазнала 107-а дивізія – приблизно о 12:00 ворог кинув протии неї до 30 танків та батальон піхоти. Невідомо як би склалась доля двох радянських дивізій, якби не артилерія та авіація – радянські штурмовики у другій половині дня завдавали масованих ударів по ворожих позиціях. Не маючи сил подавити радянську артилерію, німці вимушені були відступити й рух “Колтівським коридором” було відновлено.
Згідно радянських документів, 107-а сд впродовж 17 липня зазнала наступних втрат – 31 убитий, 11 зниклих безвісти, 295 поранених. 302-а дивізія мала наступні втрати – 62 убитих та 76 поранених.
Німецькі війська не змогли на тривалий час перекрити “Колтівський коридор” та відкинути Червону Армію. Натомість радянське командування згодом почало “бронювати” стінки “коридору”, аби війська 4-ї танкової армії могли безперешкодно просуватись у західному напрямку.