Вівторок, 19 Березня, 2024

Політичні вподобання львів’ян

Тривалий час Львів входив до складу Австро-Угорщини та Польщі, що позначилось на архітектурі міста, менталітеті населення, культурних традиціях. Львів був потужним освітнім центром, де активно діяли різноманітні громадські та політичні організації. Львів став міцним осередком українського націоналізму. Протягом 1939 – 1941 та 1944 – 1991 рр., місто, як і вся Україна, перебувало у складі СРСР. Однак навіть радянська влада та монополія комуністичної партії не змогла подолати демократичних традицій львів’ян. Львів став центром, де формувався Народний Рух України, першим містом, де проходили багатотисячні маніфестації проти радянської влади. Далі на lvivyes.

Народний Рух, “Наша Україна”, “Свобода”

Вже у жовтні 1991 р. у Львові була заснована соціал-національна партія України, яку очолив Ярослав Андрушків. На місцевих виборах 1994 р. партія здобула понад 10% голосів мешканців Львівщини. На Всеукраїнському референдумі 1991 р., щодо проголошення незалежності України, понад 92% мешканців  Львівщини висловились “за”. За цим показником Львівщина поступилась лише сусідній Тернопільщині. У другому турі президентських виборів 1994 р. Львівщина, серед інших областей України надала найбільше голосів кандидату Леоніду Кучмі – 88%. На виборах президента у 1999 р. львів’яни знову підтримали Л.Кучму, надавши йому понад 91,6% голосів всупереч його основного опонентові – комуністу Петру Симоненкові, який отримав понад 5%. На Парламентських виборах 1998 р. на Львівщині понад 32% здобув Народний Рух. Тож можна сказати, що у 1990-х рр. домінуючою політичною силою у місті був Народний Рух, вагомий вплив мали партії національного спрямування.

Початок XXI ст. увів свої корективи. На зміну Народному Руху України на Львівщині прийшли нові політичні сили. На Парламентських виборах 2002 р. понад 63% здобув “Блок Віктора Ющенка”. У 2004 р. відбулись вибори президента України. У перших двох турах львів’яни віддали перевагу кандидату Віктору Ющенку. Фальсифікації з боку влади призвели до того, що країною прокотилися масові маніфестації на підтримку Ющенка. Львів’яни взяли активну участь у Помаранчевій революції, велика кількість львів’ян вирушила до Києва, де тривалий час перебували на Майдані. 

Помаранчева революція у Львові, осінь 2004 р.

Реакція суспільства та міжнародної спільноти призвели до того, що відбулось пере голосування 2-го туру й перемогу здобув Віктор Ющенко. На парламентських виборах 2006 р. львів’яни надали перевагу “Нашій Україні” (37,9%) та “Блоку Юлії Тимошенко” (БЮТ) (33%), а от Партія Регіонів здобула лише 3%. Якщо розглядати місцеві вибори 2006 р. у Львові, то окрім двох вказаних партій, зростав рейтинг націоналістичної “Свободи” яка у 2004 р. трансформувалась з соціал-національної партії. Мером міста став Андрій Садовий (зберіг посаду донині), перемігши кандидатів Василя Куйбіду та Петра Писарчука (член Партії Регіонів). 

Мер Львова, Андрій Садовий. йому вдається перебувати на цій посаді з 2006 р.

Справжнім електоральним проривом стали парламентські вибори 2012 р. – Львівщина надала 38,02% голосів представникам націоналістичної “Свободи” (найбільше голосів з усієї України), а Партія Регіонів отримала лише 4,7% (найменше з усіх областей). На виборах президента 2010 р. лідером регіону стала Юлія Тимошенко.

Таким чином, протягом 2002 – 2014 рр. у місті потужні позиції займала “Наша Україна”, БЮТ, “Свобода”. Функціонував обласний осередок Партії Регіонів, яка мала представництво у Львівській міській раді. Комуністи на місцевих виборах взагалі не були представлені, а на парламентських виборах 2012 р. отримали у регіоні менше 2%.

БПП, “Самопоміч”, “Голос” …

2014 р. назавжди змінив історію України. Через відмову В.Януковича підписувати асоціацію України з ЄС, побиття студентів у Києві та інші чинники, Україною прокотився Євромайдан. Однак на відміну від 2004 р., коли опозиція та влада знайшли компроміс, лютий 2014 р. ознаменувався кривавими розстрілами мітингарів у Києві, втечею В.Януковича з України, а далі послідували анексія Криму Росією, війна на Донбасі. Львівські регіонали одними з перших заявили про саморозпуск осередку Партії Регіонів. На парламентських виборах 2014 р. першість на Львівщині здобув Народний фронт (понад 33%) та Блок Петра Порошенка (БПП) (понад 20%), а третє місце посіла”Самопоміч” (понад 18%). Опозиційний блок здобув трохи більше 0,7%.

На місцевих виборах 2015 р. у Львівській міськраді першість здобули “Самопомі” та БПП а головним опонентом Андрія Садового на посаду мера міста став націоналіст Руслан Кошулинський.

У 2019 р. Україну очікував новий сюрприз – президентом було обрано шоумена, артиста комедійного жанру Володимира Зеленського. У двох турах Львівщина віддала перевагу Петру Порошенкові. Парламентські вибори 2020 р. показали, що більшість львів’ян віддали свої голоси за БПП, БЮТ та “Голос” (партія створена 2019 р.). На місцевих виборах 2020 р. до Львівської міскради  БПП, на відміну від попередніх виборів, вдалось вибороти перемогу у “Самопомічі” (26 мандатів проти 17), третє місце посів “Голос” (8 мандатів), 7 мандатів отримала партія “Варта” яка здобула підтримку тим, що її голова, Ігор Зінкевич, починаючи з 2014 р. зробив багато корисних справ для львів’ян (соціальний та правовий захист), створив з колегами потужну інформаційну лінію головних подій міста – сайт “Варта”. На виборах міського голови Львова головним конкурентом Садового став екс-губернатор Олег Синютка.

Рейтинг політсил на місцевих виборах 2020 р. до Львівської міськради (дані 5-ти соціологічних служб)

Таким чином можна констатувати, що з 2014 р. лідером симпатій львів’ян стала політична сила БПП. Проаналізувавши електоральні вподобання львів’ян протягом 1991 – 2020 рр. можна констатувати, що львів’яни голосують за проєвропейські, націоналістичні сили, а проросійські партії та партії лівого спрямування взагалі не здобувають підтримки і ця тенденція лише зростає. Якщо на парламентських виборах 2007, 2012 рр. Партія Регіонів могла розраховувати на кілька відсотків голосів жителів міста, то на виборах 2014 р. Опозиційний блок отримав лише 0,7% , а у 2019 р. партія ОПЗЖ теж набрала менше відсотка. ОПЗЖ у Львові представляли або представники бізнесу (Андрій Цвик, Михайло Герман) або пенсіонери з Борислава. ОПЗЖ у Львові очолювала спочатку Інна Іваночко, а згодом – Тарас Козак. Львів’яни охоче голосують за партії, які дбають за добробут міста, за розвиток його інфраструктури (“Самопоміч” та “Варта”). Якщо дивитись у майбутнє, така картина, скоріш за все, зберігатиметься й надалі. Для проросійських сил перспектив у місті немає, оскільки вони практично втратили  свій електорат – вже  майже немає в живих людей похилого віку, які сповідували ідеї комунізму та сумували за радянською владою (ветерани війни, ветерани праці), багато етнічних росіян виїхали або за межі країни, або перебрались до інших регіонів.  

.,.,.,.