Вівторок, 19 Березня, 2024

Українська міліція Львова 1941 року

Після того як у червні 1941 р. нацистські війська окупували Галичину, їм знадобились працівники адміністрації, силових структур – окупаційна влада. Була створена українська народна міліція. Радянські та російські історики приписували представникам цієї структури єврейські погроми, терор для цивільного населення, зазначали, що до організації входили виключно націоналісти, пише lvivyes.com.ua. Однак слід розглянути процес створення міліції об’єктивно, без заангажованості, спираючись на документи. 

Працівники УНМ– вік, стать, військовий досвід.

30 червня 1941 р. на Національних зборах ОУН, які відбулись у Львові, було проголошено Українську державу. Звичайно нацисти не могли поставитись до такого розвитку подій нейтрально, оскільки в їх плани не входило створення будь-якої незалежної України. Українські націоналісти розглядались нацистами як тимчасові союзники, як засіб боротьби проти більшовиків. 

Ярослава Стецька, очільника українського уряду, та Степана Бандеру (одного з керівників ОУН) арештували, й згодом обидва опинились у концтаборах. За таких обставин ОУН визнало Німеччину таким же ворогом як й СРСР.

На думку дослідника Джон-Пола Химки, джерелами створення української національної міліції (УНМ) стали члени ОУН з Кракова та Львова, колишні радянські міліціонери.   

Ще до початку німецько-радянської війни оунівці планували підняти антирадянське повстання та створити загони народної міліції, які мали наглядати за правопорядком на звільнених територіях. Націоналісти передбачали створити у Львові підрозділи УНМ чисельністю понад 350 бійців.

Аби проаналізувати склад УНМ Львова, слід дослідити списки міліціонерів, які збереглись у Державному архіві Львівської області.  Згідно з цими списками УНМ Львова складалась з міського управління та чотирьох районних комісаріатів. Кожен комісаріат мав у своєму складі три дільниці. Окремим підрозділом виступав слідчий відділ. Станом на серпень 1941 р. в УНМ проходило службу 362 особи. 

Якщо проаналізувати списки працівників міліції, то жінки становили лише 6% (23 працівниці). Якщо аналізувати працівників УНМ за віком, то понад 41% становили чоловіки, народжені у 1911-1920 рр., а понад 30% – особи народжені у 1900-1910 рр. Дві третини міліціонерів були мешканцями сіл. В УНП служили лише 56 львів’ян. Понад 46% міліціонерів не мали військового досвіду, а понад 28% проходили службу у лавах польської армії, а п’ятеро були радянськими міліціонерами.

УНМ та ОУН

 Якщо проаналізувати командний склад міліції, то понад 53% не належали до жодних політсил, про 33% вказано, що міліціонери належали до “Сокола”, “Лугу”, “Просвіти” та інших патріотичних організацій. 17% – представники ОУН (б). Хоча дослідники стверджують, що оунівці подали десятки заяв на вступ до міліції. 

Як вже зазначалось, в лавах УНМ служили п’ять представників ОУН, чотири з яких стали міліціонерами 30 червня. Два керівники міліції належали до ОУН (м), а один з них, Іван Небола, навіть очолював районний комісаріат. В документах згадується, що міський комісаріат очолював Євген Врецьона, який вступив на службу 2 липня.

Євген Врецьона

У створенні УНМ приймали участь також Іван Равлик та Омелян Матла. Хоча прізвище останнього з’являється у документах наприкінці серпня 1941 р., як очільника львівської поліції. Німці підпорядкували міліцію шефу СС, встановили над організацією суворий контроль. Зокрема міліціонером можна було стати після ретельної перевірки. Службовців УНМ озброїли гвинтівками та пістолетами. У серпні 1941 р. УНМ була ліквідована, а на її місці постала українська поліція.   

Тож, якщо сформувати характеристику на службовця УНМ, то це особа, переважно у віці від 20 до 40 років, уродженець села, без партійної приналежності та військового досвіду.     

.,.,.,.