Маршал «Бога війни» у романі Наполеона

Наполеона називали «Богом війни», а серед його 26 маршалів був лише один-єдиний іноземець, що удостоївся такої честі. Племінник польського короля Станіслава-Августа Понятовського, нащадок давніх славетних родів Острозьких та Заславських, перший кавалер найпочеснішого польського ордена «Virtuti military», учасник битв під Смоленськом і Бородіним… А ще мало кому відомо, що саме завдяки палкому шанувальнику жінок Юзефу Понятовському розгорнулася історія кохання Наполеона, про яку теревенила вся Європа, пише сайт lvivyes.com.ua.

Юність «принца Пепі»

В австрійській столиці 7 травня 1763 року з’явився на світ у давній аристократичній родині гербу Ціолек князь Юзеф-Антоній Понятовський. Його батьком був Анджей Понятовський, брат короля Станіслава-Августа, фельдмаршал Священної Римської імперії, що відзначився у Семирічній війні, а матір’ю – графиня Марія-Тереза Кінська фон Вайхніц і Теттау, фрейліна імператриці Марії-Терезії. В Юзефа була старша сестра Марія-Тереза-Антоніна-Юзефа Тишкевич, яку хрестила особисто імператриця, тож дівчинку назвали на її честь, але доля в неї була непроста. Спочатку помер від туберкульозу батько, коли їй було 13, а Юзефу 10 років, у 16 років внаслідок хвороби їй довелося видалити частину очного яблука, потім був невдалий шлюб з польським графом Вінцентієм Тишкевичем, а після того, як пішла від нього, Марія виховувала позашлюбного сина свого брата…

Після смерті батька його дітьми заопікувався король. Юзеф, якого називали «принц Пепі», навчився грати на клавішних інструментах і, вирішивши піти стопами батька,  у 14 років вступив до полку карабінерів, а в 17 уже брав участь у війні з Османською імперією. Цікаво, що в одній з битв він врятував життя князя Карла Шварценберга, який через 33 роки під Лейпцигом переможе Наполеона…

Перед цією війною, коли збирали корпус вершників-добровольців, 1784 року Понятовський приїхав до Львова як командир дивізіону новосформованого галицького корпусу. Князю виділили помешкання в самому центрі міста на площі Ринок, 36, що було найкращим у Львові.  Взимку у місті проходив славетний карнавал, тож Юзеф, непогано розважившись у Львові, в січні 1785 року після урочистого параду виїхав зі своїм ескадроном у Відень.

1787 року Юзеф супроводжував короля до Канева на зустріч з Катериною ІІ, де був їй представлений. Досить швидко юний князь дослужився до звання полковника і став ад’ютантом цісаря Йосифа ІІ. 1789 року він став генерал-майором у польському війську. У битві під Зеленцями 1792 року Юзеф показав себе талановитим полководцем і вперше з часів короля Яна Собєського виграв битву з озброєним до зубів московським військом.  Кажуть, що після гучної перемоги князь також гостив у Львові в палаці Яблоновських.

Принизливий мир, прийнятий його дядьком-королем з російською імператрицею Катериною II, викликав гнів і обурення Юзефа Понятовського, він звільнився зі служби і відмовився від нагород. На знак протесту Понятовський почав боротися на боці Костюшка, він обороняв від московитів Варшаву, але був поранений і, попри відчайдушний польський спротив, повстання зазнало поразки.

Кілька разів славетному воєначальнику пропонували посаду в російському війську, але гордий поляк відмовився і повернувся до Варшави. У нього навіть був намір вступити волонтером до британської середземноморської експедиції чи попливти до Америки, але доля розпорядилася інакше.

Маршал Наполеона 

Наприкінці ХVІІІ століття розпочинається період Наполеонівських війн. Коли поляки відчули підтримку в обличчі Наполеона І Бонапарта, вони гаряче кинулися підтримувати його і пішли добровольцями до французької армії. Юзеф Понятовський не був винятком і став військовим міністром в уряді новоствореного Наполеоном Великого герцогства Варшавського, а 1808 року обійняв посаду головнокомандувача усього герцогства.

Він крутився, як білка в колесі, завоювавши безмежну повагу і довіру самого Наполеона, який нагородив Юзефа найвищим орденом Почесного Легіону і навіть хотів зробити польським королем, та його соратників. Він завоював пошану і довіру навіть «залізного маршала» Даву, що мав дуже жорсткий характер і майже нікому не довіряв, але Понятовському він написав, що призначає його командувачем військами і просить розцінювати це, як доказ своєї необмеженої довіри та поваги.

Юзеф не підвів і виправдав покладені на нього сподівання. Він вибив більш ніж удвічі більші австрійські війська з Варшави, звільнив Сандомир, Замостя, Люблін, Львів та Краків. 1812 року він взяв участь в поході на Москву, відзначився під Смоленськом та Бородіним, проявивши неабиякий військовий хист та відвагу. Польський корпус втратив майже 2000 воїнів, був виснажений і знекровлений, втім, поставлене бойове завдання було виконане, хоч і дорогою ціною.

Під час героїчної битви під Лейпцигом захоплений Наполеон надав Понятовському, єдиному з іноземців, звання маршала. Це безпрецедентний випадок, коли іноземець удостоївся найвищого військового звання Франції! Втім, маршальський жезл Юзеф отримати так і не встиг, адже битва розгорілася з новою силою…

У грандіозній «Битві народів» армія Франції відчайдушно билася з союзними військами Австрії, Пруссії, Росії та Швеції. Сили були нерівні, Наполеон зазнав поразки, і 19 жовтня 1813 року, коли поранений маршал Понятовський, прикриваючи відступ французів, намагався переплисти річку, він потонув. Цікаво, що існує легенда, нібито замолоду циганка передбачила смерть князя: «Досягнеш ти в житті високих почестей, але сорока (нім. Elster) буде причиною смерті твоєї». Пророцтво збулося, адже Понятовський потонув у річці Вайсе-Ельстер (Еlster).

На його честь поставлено багато пам’ятників, викарбувано монет, названо безліч топонімів, а у Львові нижня частина вулиці Самчука, куди поїхав перший львівський трамвай, називалася іменем славетного маршала.

Юзеф, Марися і «Бог війни»

Юзеф Понятовський дуже любив жінок. Так любив, що жодного разу не був одружений, а від численних коханок мав двох синів, одного з яких виховувала його сестра. В нього були закохані донька короля Саксонії і сестра Наполеона Поліна Бонапарт, в якої, до речі, був роман з Нікколо Паганіні. Зате Понятовський зіграв дуже важливу роль в особистому житті самого Наполеона!

Ця історія почалася взимку 1806 року, коли молода патріотична красуня Марія прийшла на зустріч з «богом війни», що давав надію полякам на відродження їхньої держави. Наполеону дуже сподобалася палка промова юної красуні, а ще більше – вона сама, і на знак прихильності він подарував Марисі букет квітів. Потім вони зустрілися на прийомі, і Бонапарт вже не міг її забути, постійно писав листи, благав зустрітися, а вона… відмовлялася. Хто ж така ця юна дівчина, кинута на жертовник національної ідеї, яка посміла відмовити самому Наполеону?

Марія Лончинська народилася 1786 року. Батько зі знатного польського роду Наленч був збіднілим власником маєтку. Марися росла справжньою патріоткою і дивувала надто сміливими судженнями про політику, державу та звільнення рідної Польщі від гніту Росії, Австрії та Пруссії. Навчалася вона вдома, опанувала іноземні мови, музику, танці. Одним з її гувернерів був Микола Шопен, батько великого польського композитора.

Після загибелі батька, що брав участь у повстанні Костюшка, сім’я бідувала, потопала в боргах, і мати знайшла вихід, одруживши 17-річну доньку з 68-річним вдівцем, багатим шляхтичем Анастасієм Валевським. Чи Марися настільки погодилася віддати себе в жертву заради родини, чи мати не залишила їй вибору, чи дівчина була вже вагітною і цей шлюб врятував її честь, ніхто достеменно не знає, але юна панночка стала графинею Марією Валевською.

Зараз це ім’я, мабуть, відоме багатьом за фільмами, вишуканими парфумами чи смачним пляцком «Пані Валевська». Ніжний, легкий як хмаринка торт, з безе із мигдалем, з приємною смородиновою кислинкою, з ніжним заварним кремом наче відтворює складне життя юної красуні.

На весіллі Марися плакала і не хотіла миритися зі своєю долею. Майже учетверо старший чоловік, що годився їй в прадіди, вивіз її на медовий місяць в Італію, всі борги родини були оплачені, а старший брат поїхав вчитися у Європу. Старий граф оточив молоду дружину розкішшю і турботою, і Марія потроху відтанула, присвятивши себе вихованню сина, що незабаром народився. До слова, є версія, що його батьком міг бути син фельдмаршала Аркадій Суворов, адже Марися народила вже через пів року після весілля…

Жертва на вівтарі вітчизни

Будучи палкою патріоткою, Марія не могла проґавити нагоди побачити свого кумира Наполеона, коли він проїжджав неподалік. Світловолоса блакитноока красуня з «обличчям ангела» сподобалася 34-річному імператору, і він вирішив заволодіти нею за будь-яку ціну. Делікатним питанням зайнявся Юзеф Понятовський. Він організував бал, на який Марися прийшла з чоловіком, і Наполеон танцював лише з нею, а потім почав завалювати  її пристрасними листами і подарунками. Імператор відправив їй діамантовий букет квітів у вигляді декоративної брошки, але Марія подарунка не прийняла. Вона була збентежена поведінкою свого кумира і не хотіла ставати його коханкою, тож вперто відкидала домагання Наполеона.

Але недарма Понятовський був знавцем жінок! Відшукавши її слабке місце, він почав апелювати до патріотичних почуттів графині, польська шляхта також вбачала у цих стосунках порятунок для Польщі. На Марію тиснули всі, навіть власний чоловік! Крига скресла після особистого візиту князя Юзефа Понятовського, як описала Марія у своєму щоденнику, на неї вплинули слова:

«Маріє, ти повинна піти до Наполеона. Цього від тебе вимагаємо не ми, а вся Польща! Я апелюю до твого патріотизму!»

І вона врешті-решт здалася, прийшовши на зустріч з імператором.

Наполеон вже втрачав терпіння, не отримуючи того, чого бажав, в гніві він розбив дорогий годинник, кричачи, що, якщо Марія не віддасться йому, він зробить з її країною те саме, що зробив із цим годинником. Перелякана жінка знепритомніла від страху, і він нібито цим скористався…

Від жертви до кохання

Після першої зустрічі Бонапарт привіз Валевську на три тижні до себе в палац Фінкенштайн у Східній Пруссії, 1809 року Марія кілька місяців жила у Відні. Спочатку вона підкорилася долі і тиску навколишніх, звично віддавши себе в жертву, але потім вона щиро покохала Наполеона.

Коли Наполеон дізнався, що Марися завагітніла, його радості не було меж, адже його законна дружина Жозефіна дітей не мала і звинувачувала його в чоловічій неспроможності. Він, на радощах, що може зачати спадкоємця, розлучився з Жозефіною.

Майже одночасно Марія Валевська народила сина Олександра, а Наполеон одружився з огрядною австрійською принцесою Марією-Луїзою. Вона приїхала до нього з сином в Париж, і щасливий Наполеон подарував їм палац під Парижем, надав своєму синові титул графа, призначив щомісячну пенсію в 10000 франків, а Олександра пообіцяв зробити королем Польщі.

Проте, не так сталося, як гадалося… Після того, як Бонапарт зрікся престолу, Марія з чотирирічним сином приїхала до нього на острів Ельбу, де вони провели два дні разом. Незабаром Наполеон дізнався, що його законна дружина втекла зі спадкоємцем в Австрію і там знайшла собі нового коханого. Марися ж навіть тоді, коли після розгрому під Ватерлоо Бонапарта відправляли в заслання на далекий острів Святої Олени, обливаючись сльозами, на колінах благала взяти її з собою у вигнання. Але Наполеон залишився непохитним і відправився на острів один, пошкодувавши «ніжну Марі» і малолітнього сина.

Коротке сімейне щастя

Марія була в розпачі і мало не покінчила з собою. Від смерті її врятував двоюрідний брат Наполеона граф д’Орнано, про якого вона піклувалася, коли він одужував від ран, отриманих на дуелі. Його, як прихильника Бонапарта, посадили у в’язницю, і Марія за будь-яку ціну намагалася звільнити графа, при цьому обіцяючи йому свою руку. Вона стримала свою обіцянку, розлучилася з чоловіком і 1816 року вони одружилися, а через рік у них народився син. Проте насолодитися сімейним життям Марія не встигла, вона померла в 31 рік від каменів у нирках у Парижі через рік після одруження. Кажуть, що вона пішла з ім’ям Наполеона на вустах… Чоловік був спустошений її смертю, і, хоча він пережив її на 42 роки, більше ніколи не одружувався.

Олександр, син Валевської та Бонапарта, став міністром закордонних справ при дворі Наполеона III. Через багато років він скаже: «Моя мати була однією з найбільших жінок свого часу, обрана долею, щоб звільнити свою багатостраждальну Вітчизну…»

Про Марисю і Наполеона знято багато фільмів, де її грають Грета Гарбо, Лана Марконі, а також відома актриса Беата Тишкевич, далеким нащадком якої був… Юзеф Понятовський, сестра котрого вийшла за графа Тишкевича. Життя – найкращий сценарист. Їхні долі сплелися навіки, адже Варшавське герцогство, яким керував Понятовський, було створене 1807 року саме завдяки роману Наполеона з «польською дружиною Бонапарта». А, якби не старання Понятовського і тонке знання жіночої психології, хтозна, як би склалося життя прекрасної польки, яка віддала себе в жертву заради  батьківщини, а знайшла кохання до останнього подиху…