Загадковий генерал, що створив американську кавалерію (частина 2)

Як же склалося неймовірне життя славетного героя Польщі та Америки, загадкового генерала Казимира Пуласького?

Американські пригоди

Казимир приєднався до американських військ і відзначився того ж року у битві при Брендивайні, врятувавши життя особисто Джорджу Вашингтону, пише lvivyes.com.ua. Через кілька днів новоприбулий вже здобув звання бригадного генерала і наказ сформувати кавалерійський полк.

Американці практично не мали кавалерії і розуміли, що однією піхотою багато не навоювати. Водночас польська кавалерія вважалася однією з найкращих у світі, тож шляхтич із його досвідом кінних баталій виявився на вагу золота. Казимир успішно впорався з завданням, зібрав людей і провів вишкіл, зробивши карколомну військову кар’єру. Він створив «Легіон Пуласького», що мав штаб-квартиру в Балтиморі і навіть власний прапор. А ще є думка, що Пулаські мав зустріч з іншим героєм Польщі та США – Тадеушем Костюшком. Також 1779 року Пулаському присвоїли звання магістра в масонській ложі. Цікаво, що під його керівництвом бився за свободу Америки полковник Джон Купер, прадід Меріана, який через півтора століття прилетить рятувати Львів та Київ.

Втім, після тріумфального початку Пуласький почав зазнавати однієї поразки за іншою. Його кавалерія виявилася лише помірно корисною у важливій битві при Джермантауні, а її партизанські вилазки не мали належного ефекту. Ускладнювало все те, що Казимир погано говорив англійською, а ще був досить зарозумілим і безрозсудним, амбітним і темпераментним. Офіцери були від нього не в захваті, тож Пуласького почали відтісняти від кар’єрної драбини: то відправляли керувати зимівлею військ, то наказали придушити вигадане індіанське повстання… Він навіть просив звільнити його з посади, щоб повернутися до Європи, але чомусь, на свою біду, передумав і взяв участь у битві за Савану.

Фатальна битва

На південному фронті було справжнє пекло. Пулавський воював під командуванням генерала Лінкольна, якому 15 вересня 1779 року і написав свій останній лист, що зберігається у фондах Музею Казимира Пуласького у Варці в Польщі. 

Славнозвісна і трагічна для Пуласького битва під Саванною відбулася 9 жовтня. Побачивши, що їхні війська зустріли ураганною атакою з фортеці, він намагався прорвати англійські фортифікації, але перший залп збив його з коня, і герой впав, поранений у поперек.

Казимира поспіхом прооперували в польових умовах, але в нього почалися гангрена і лихоманка. Непритомного Пулавського відправили на американський капер «Оса», намагаючись доправити в лазарет у Чарльстоні. На жаль, 34-річний Казимир Пуласький помер 11 жовтня 1779 року посеред океану, а далі знов починається загадка, цього разу з його похованням.

Троє похоронів і загадка статі

У наш час було проведене ціле детективне розслідування, щоб з’ясувати, де саме було поховання і чи дійсно це рештки Казимира Пуласького. За однією версією, його огорнуте у вітрильне полотно тіло опустили на дно океану. Інші стверджували, що його перевезли до французького польового госпіталю на плантації Савани. Треті казали, що героя поховали в Чарльстоні…

Внаслідок складних пошуків таки вдалося знайти точну інформацію, що Пуласького поховали в саду місцевих фермерів уночі при світлі смолоскипів. Оскільки племінник власниці плантації був у комісії з будівництва пам’ятника генералу, 1852 року його рештки ексгумували, дослідили і поховали під пам’ятником у Савані. Але й на цьому його пригоди не завершилися.

Коли 1994 року реставрували пам’ятник у Савані, вирішили принагідно оглянути рештки генерала. І антропологи були шоковані, адже побачили скелет… жінки! Форма стегон, черепа та щелеп відповідають жіночим, хоча всі травми рук, черепа і хребта відповідають тим, що мав Пулавський. Знов загадка!

Ще 20 років пішло на пошуки відповіді, чи точно це рештки Казимира. Добре, що в нього була велика родина, тож, дослідивши численних родичів, таки вдалося провести ДНК-аналіз. Вчені з’ясували, що це дійсно рештки Пуласького, але він був не звичайним чоловіком і не зовсім жінкою, а… інтерсексуалом, або, простіше кажучи, гермафродитом. Аномалія, коли люди народжуються з обома статевими ознаками, трапляється у 1,7% населення світу. Таке стається через вроджену гіперплазію наднирників, коли в жінки з’являються чоловічі ознаки. Недарма Казимир не цікавився жінками і не мав родини. Зараз це питання вирішується з допомогою операції, але колись це було неможливо.

Ким би він не був, Пулавський жив і помер як чоловік. Він став легендою Польщі і США, його поважали і поважають звичайні люди і президенти. Про Франкліна і Лінкольна вже згадувалося, Джордж Вашингтон, дізнавшись про смерть Пуласького, визначив для варти в таборі американської армії гасло «Pulaski» – відповіддю було «Poland». 2005 року Джордж Буш прийняв його до Зали військової слави, і Пуласького поховали з усіма почестями американсько-польські представники. 2009 року Барак Обама зробив Пуласького сьомим почесним громадянином США (усього за всю історію їх лише 8). А цього року Джо Байден продовжив традицію, підписавши прокламацію на святкування Дня пам’яті генерала Пуласкі 11 жовтня.

В Америці є безліч пам’ятників Пулаському, на його честь названі містечка і села, площі і мости, кораблі, форти і школи на двох континентах… У Львові вулиця Паркова носила його ім’я. У деяких штатах дні Пуласького святкують незалежно від прокламації, про нього досі пишуть твори, співають пісні і знімають фільми.

Як йому жилося, справжньому чоловіку в жіночому тілі, який показав американцям, як треба йти до незалежності? Хтозна, чи вдалося б Америці стати такою, яка вона є, якби не дивний поляк, якого вигнала власна країна, а він віддав життя за іншу, ставши в обох героєм?