Четвер, 30 Червня, 2022

Бої під Яворовим у вересні 1939 р.

Незважаючи на те, що Німеччині та СРСР вдалось захопити Польщу протягом місяця, польські солдати мужньо боронили свою Батьківщину. Поляки в окремих боях завдавали ворогу суттєвих втрат, показували приклад героїзму. Вестерплатте, Бзура, Мокра назавжди закарбувались у військову історію Речі Посполитої. Поблизу Яворова підрозділи 11-ї польської піхотної дивізії змогли добряче “пом’яти” моторизований полк СС “Німеччина”, пише lvivyes.com.ua.

Армія “Карпати”

Влітку 1939 р. ставало зрозумілим, що Німеччина найближчим часом атакує Польщу. У Варшаві знали про брязкання зброєю на своїх західних кордонах, однак покладали велику надію На Великобританію та Францію. Поляки знали, що Річ може атакувати й Словаччина, завдаючи удару через Карпати. Вказаний сектор мала боронити армія “Карпати” дивізійного генерала Казиміра Фабріци. Армія була одним з найслабших з’єднань збройних сил Польщі. Однак це не сильно засмучувало польських генералів, адже Карпати були чудовим місцем для ведення оборони.

Коли розпочалась війна, поляки вирішили посилити “Карпати” 11-ю, 24-ю, 35-ю та 38-ю піхотними дивізіями. Далі армія “Карпати” була перейменована в “Малопольську”. У зв’язку з відступом армії “Краків” з Сілезії, армія Фабріци зазнала флангових ударів та великих втрат. Фабріци наказав своїм частинам відступати за р.Дунаєць, чим викликав обурення у командування.

Поляки не змогли побудувати міцну оборону на південному напрямку (сюди входив й Львів), де всі польські підрозділи входили до складу угрупування військ генерала Казимира Сосновського.  Німці теж мали величезні проблеми – у механізованих і танкових дивізіях бракувало пального, а піхотні дивізії відстали від них. Попри це, дивізіям 22-го німецького моторизованого корпусу генерала кавалерії Евальда фон Клейста вдалось захопити Жешув, роз’єднати сили армій “Краків” та “Малопольська”.

 Гра на випередження

 Підрозділи армії “Малопольська” відступали до Сану, однак німці завдали потужних ударів по ворогу у Сандомира. Аби унеможливити відступ польських підрозділів, генерал Клейст перекинув до Перемишля три дивізії, а в район Рави-Руської було направлено 2-у танкову дивізію Вермахту. Генерал Сосновський міркував, що довго утримувати Перемишль не вдасться, тому дозволив 11-й, 24-й та 38-й піхотним дивізіям відступати у східному напрямку. 

11-а дивізія прямувала до  Мостиськ, а 38-а дивізія – до Судової Вишні. Генерал Сосновський вирішив прориватись до Львова. Польські дивізії мали просуватись Янівськими лісами, аби не зазнати втрат від німецьких ВПС.

11-а піхотна дивізія полковника Броніслава Пругар-Кетлінга налічувала 8000 бійців та 24 легкі гармати. Дивізія зазнала чималих втрат у боях з 18-м німецьким армійським корпусом. 24-а дивізія полковника Болеслава Шварценберг-Черного мала у своєму складі до 9000 бійців та 19 легких гармат, а 38-а дивізія полковника Алоіза Вір-Конаса – менше 6000 бійців, без артилерії. Через те, що німці поруйнували залізничні колії, солдати (за браком автотранспорту), пересувались пішки, були сильно виснажені.

План пересування німецьких та польських військ

11-та стрілецька дивізія знаходилась на лівому фланзі угрупування Сосновського, просувалась двома колонами. У першій колоні знаходився 49-й гуцульський стрілецький полк та 53-й стрілецький полк прикордонних військ. Маршрут цієї колони пролягав через Судову Вишню, Новосілки, Мужиловичі, Молошковичі, пагорб 301. У іншій колоні, за маршрутом Рогужно-Дернаки-Шкло слідував 48-й прикордонний піхотний полк.

Поляки  неподалік Яворова зіштовхнулись із моторизованим полком СС “Німеччина”. Есесівців також підтримували частини 1-ї гірськострілецької дивізії, батареї 79-го артполку. 

“Зелені есесівці”

У вересневій кампанії приймали участь й підрозділи СС – моторизований полк “Німеччина”. Есесівці у 1939 р. були звичайним підрозділом німецького війська, без бойового досвіду та далекі від елітних військ. На озброєнні військовослужбовців полку було 950 пістолетів, понад 2400 карабінів, 102 легкі та 44 важкі кулемети, 12 37-мм протитанкових гармат, 52 міномети та 8 75-мм гармат.

Військовослужбовець СС

Полк був непогано забезпечений транспортом – 173 автівки для перевезення живої сили та 264 для транспортування вантажів, 8 транспортерів Sd.Kfz. 221 та 222, 311 мотоциклів.   

Полк складався з трьох батальйонів (по чотири роти кожен). До складу полку входили також взвод броньовиків, моторизована рота саперів, протитанкова рота, рота мотоциклістів та дивізіон легкої артилерії. Згідно штату, полк налічував понад 3300 військовослужбовців (88 офіцерів).

11-а піхотна дивізія проти “Німеччини”

Усю ніч з 14 на 15 вересня йшов рясний дощ, який заважав німцям переміщати свої частини. Німці відпочивали та готувались до наступного удару й були атаковані поляками зненацька.

Вранці 15 вересня розпочались бої – поблизу колонії Шумлау підрозділи 49-го полку підполковника Кароля Ходала атакували частини німецького війська, які не очікували удару. Розпочались рукопашні сутички, в яких поляки використовували багнети. Поляки здобули колонію.

Знищена німецька техніка

Далі поляки атакували с.Віжомля. Есесівці покинули окопи біля пагорбів та почали відступати до Яворова. Польські піхотинці в якості вогневої підтримки використовували пересувні гармати, які винищували перешкоди вогнем прямою наводкою. Польські артилеристи змогли знищити німецьку артбатарею.

Схема боїв під Яворовим

Неподалік Мужилович поляки змогли зненацька захопити німецьку колону, в якій рухалось багато автомобілів та тягачів. Оскільки у поляків було обмаль водії, майже усю захоплену техніку було знищено. За підрахунками поляків було знищено до 400 одиниць автотранспорту, хоча реальні втрати становили понад 100.

Одночасно із сусідами, удари по німців наніс і 48-й піхотний полк, який зумів захопити Рогізно, захопив понад 10 полонених, 6  протитанкових гармат, батарею гармат та вантажівки. Потім полк взяв під контроль Черчик та будинок лісничого на розвилці дороги від Яворова до Судової Вишні та Прилбич.

Скромні результати 38-ї дивізії

На відміну від 11-ї дивізії, 38-а не змогла повторити успіх своїх сусідів. Німці вели потужний артвогонь, а командування поляків приймало суперечливі рішення. 2-й батальон 98-го піхотного полку захопив Чернокунці. Німецькі війська намагались евакуювати техніку, однак створили великий корок і вимушені були полишити увесь автотранспорт. Підрозділи 98-го полку досягли Добростан.

Частини 97-го полку, біля пагорбів (східніше Тучап) потрапили під вогонь німецьких кулеметів. Далі по полякам вдарили німецькі гармати. Частини полку були змушені змінити напрямок атаки і повернути на схід, атакуючи село німецьких колоністів під назвою Гартфельд. Гармати були підтягнуті для фронтальних ударів, але вони були знищені вогнем противника. Поляки зазнали чималих втрат – боєздатність зберіг лише один батальйон. Розвідрота, відправлена в сектор дії німецької артилерії, взагалі зникла безвісти.

Знищена поблизу Яворова німецька техніка

16 вересня німці оговтались від ударів. Із складу 1-ї гірськострілецької дивізії була вибрана бойова група, яка мала перерізати шляхи просування польських військ. Німці наблизились до Добростан, де потрапили під ворожі удари, не знаючи, що у селі знаходяться поляки.

Підрозділи 38-ї дивізії воювали розпорошено, не мали зв’язку й не могли координувати свої дії. Поляки втратили майже усю артилерію та транспорт. На додачу підрозділи 38-ї дивізії потрапили під удари 57-ї піхотної дивізії Вермахту. Лише 6 батальйонів 38-ї дивізії змогли пробитись до Янівських лісів.

 Результати

19 вересня полк “Німеччина” був виведений з фронту та фактично розформований. Німці понесли вагомі втрати – були  розгромленні 3-й батальон полку (загинув його командир оберштурмбанфюрер СС Віллі Кеппен), артилерійська та мотоциклетна роти, дві роти 1-го батальйону.  Моторизований полк СС втратив більшу частину автотранспорту, 8 105-мм гаубиць, батарею зеніток, більшість мінометів та великокаліберних кулеметів.  

Внаслідок контрудару у Яворова, частини Сосновського уникнули оточення, однак не змогли вчасно пробитись до гарнізону Львова і 20 вересня фактично були розгромлені. Рештки 11-ї, 24-ї та 38-ї дивізій потрапили в радянський полон і зовсім незначна частина бійців прорвались до Румунії.