У вересні 1914 року під час Першої світової війни росіяни зайняли значну частину Галичини та всю Буковину. Було окуповано також Львів, де було введено суворий режим і нові правила з метою надати місту російський характер. Окупаційний період Львова тривав до 22 червня 1915 року, коли російські війська відступили з міста, пише сайт lvivyes.com.ua.
Про те, що відбувалося з українцями у Львові в цей період, можна прочитати в журналі ‘’Свобода’’ (ч. 17 за 1915 р.) — політичному, просвітницькому та господарському тижневику, що видавався у Львові з 1897 до 1918 рр., у 1915 р. у Відні, в 1919 р. — у Станіславові, а з 1922 р. до 1939 р. знову у Львові.
Масові арешти українців у Львові
У ці важкі часи першими жертвами російського вторгнення в Східну Галичину стали українці. Спочатку, до січня 1915 року, арешти носили вибірковий характер (наприклад, були заарештовані нотаріальний кандидат Мочульський і директор книгарні товариства імені Шевченка Дермаль). Однак пізніше, завдяки допомозі місцевих москвофілів, був складений детальний список всіх інтелігентних українців, які залишилися у Львові, після чого розпочалися масові арешти. Найбільше затримань відбулося у лютому 1915 року. Серед заарештованих були д-р В. Охримович, л-р С. Федак (директори “Дністра”), директор Народної Торгівлі М. Заячківський, директор Краєвого Кредитового Союзу Кость Паньковський, ректор духовної семінарії о. д-р Боцян, редактор “Нового Слова” М. Курцеба, редактор видавництв “Просвіти” Ю. Балицький, заступниця голови Українського Педагогічного Товариства Константина Малицька, урядник Земельного Банку Гіпотечного П. Стафіняк, урядник Товариства урядників і священників П. Войнаровський, директор Українського Національного Музею д-р Свєнціцький, катедральні співробітники о. д-р Горникевич і о. д-р Соболь, капелан митрополита о. Демчук, завідатель в Юрі брат Ґроцький, судовий радник Шехович, академіки Неділка (старший) і Партика та багато інших.
Арештованих утримували близько двох місяців у в’язниці, де з ними поводилися надзвичайно жорстоко. Пізніше деяких звільнили, віддаючи їх під нагляд поліції. На цей момент у львівській в’язниці досі утримуються редактори М. Курцеба і Ю. Балицький, Константина Малицька, о. д-р Горникевич, о. д-р Соболь, брат Ґроцький і академік Неділка. Ставлення до українців під час арештів було надзвичайно жорстоким, особливо коли росіяни почали втрачати контроль над Львовом.
Підсумки
Перша окупація Львова російськими військами стала глибокою травмою для української громади міста. Цей період виявив, як окупаційна влада намагалася придушити національну свідомість українців через систематичні переслідування та репресії. Масові арешти, жорстоке поводження з українською інтелігенцією та спроби зруйнувати культурні та освітні інституції мали на меті зламати український рух та підірвати його вплив у регіоні. Однак ці події лише зміцнили національну ідентичність та спротив українців, які згодом стали основою для боротьби за незалежність у наступні роки. Досвід окупації показав необхідність збереження культурної самобутності та єдності народу перед зовнішньою загрозою, що залишило глибокий слід в історії Львова і всієї України.