У 1272 році Львів став столицею цілого краю і зміг зберегти за собою цей статус. Коротко про те, що цьому передувало та як розвивалося місто, читайте далі на lvivyes.com.ua.
Резиденція князя Лева
Починаючи з кінця ХІ століття династія Ростиславовичів розмістила свої резиденції в кількох містах Галицької землі: у Перемишлі, Звенигороді, Теребовлі, а в середині ХІІ століття ще й у Галичі.
Місце розміщення резиденцій обирали за кількома факторами, насамперед безпековим, сакральним (наявність важливих реліквій та символів влади) та господарським. Останній фактор означав, що князь чи король обирав місто, розташоване на зіткненні багатьох торговельних шляхів.
Наступники Ростиславовичів Романовичі розширили свої володіння за межі історичних Галицької і Волинської земель. Вони також контролювали Поділля і деякі території, які потім увійшли до складу Польщі чи Білорусі. Ця династія прагнула опанувати Галич, адже він був господарсько вигідним, до того ж мав багато фортифікаційних споруд. Однак у 1253 році Данило Романович збудував собі королівську резиденцію Холм. Його нащадки для своїх резиденцій обирали інші міста, зокрема, полюбили місто Володимир на Волині.
Після вторгнення монголів у Європу в середині ХІІІ століття найбільшим містом регіону поступово ставав Львів, де в 1272 році розмістив свою резиденцію Лев Данилович, де резидували церковні діячі, де зберігалися символи влади й де перетиналися важливі торговельні шляхи.
Важливим фактором розвитку стала транзитна торгівля
Історик Мирослав Волощук розповів «Радіо Свободі», що в ті часи торгівля з Європою сухопутним шляхом велася саме через Львів. У ХІV столітті головним торговельним партнером Львова була Золота Орда, східні купці везли в Європу, а саме країни латинського чи католицького Заходу, коштовні східні товари.
Також на територію Львова проникали купці Ганзейського союзу, членами якого були німецькомовні міста, розташовані здебільшого в басейні Північного та Балтійського морів. Були й купці, які везли товари через Львів до земель Угорського королівства.
Водночас важливо розуміти, що з другої половини ХІІІ століття князі Романовичі перебували в залежності від монгольської ханської династії Чингізидів, і саме через зіткнення з татарами загинули останні представники династії Романовичів.
Міське право – ще один чинник піднесення Львова
Поступово стати найбільшим містом володінь Романовичів Львову дозволило також міське самоврядування. У 1356 році польський король Казимир ІІІ надав місту Магдебурзьке право – правову систему міського самоврядування.
Тоді Львів отримав можливість обирати собі органи влади з-поміж населення міста. Крім того, Львів здобув право самостійно визначати, як вести торгівлю; вирішувати, як відбивати військові напади чи боротися з будь-якою іншою загрозою. Преференції отримало не лише місто, а й монархи, адже наповнення бюджету вже було не тільки їхнім обов’язком, а і магістрату.
В 1379 році Львів отримав Право складу, яке зобов’язувало купців, які їхали через Львів, зупинятися в місті й торгувати тут упродовж двох тижнів. Це також посприяло розвитку міста.
Коли в 1434 році утворилося Руське воєводство як частина польського королівства, то головним містом воєводства став саме Львів. Цей статус він зберігав аж до 1772 року, коли вперше поділилася Річ Посполита. Після цього Львів оголосили столицею Галичини і Лодомерії – нової провінції Австрійської імперії. І за часів Австрійської імперії, і за періоду Австро-Угорщини Львів залишався найбільшим містом у галицькому краї. Упродовж 150 років цими землями володіла династія Габсбургів.