Понеділок, 15 Серпня, 2022

Мер-друкар – Юзеф Нойман

1 листопада 1918 р. українці підняли повстання у Львові, прагнучи здобути власну державу. Згодом було проголошено ЗУНР. Однак зовнішньополітичні реалії складались так, що надії українців були приречені на поразку, а Західна Україна до 1939 р. опинилась у складі Речі Посполитої. Першим мером Львова, що увійшов до складу Польщі, став Юзеф Нойман, пише lvivyes.com.ua.

 Діяльність до 1919 р.

Юзеф Нойман народився  у 1857 р., в родині податкового службовця Юзефа Ноймана та Кристини Мохнацької. Після закінчення школи Нойман захопився друкарською справою. У Львові чоловік почав  працювати у відомій друкарні “Піллер і Ска”, що існувала з 1770 р. Одружившись на доньці власника підприємства, Нойман став співвласником друкарні. Згодом Юзеф був обраний головою спілки друкарень усього Львова.

У 1913 р. Нойман став депутатом Галицького сейму, а ще раніше, у 1911 р., був обраний президентом міста. Під час Першої світової війни, в 1914 р., як представник містян Львова, був членом східної секції Чільного національного комітету. Також обіймав посаду віце-президентом Національної Асоціації Червоного Хреста.

Критики Ноймана закидають чиновнику те, що він утік з міста, після того як у Львів вступили російські війська. У лютому 1918 р. Нойман повернувся до міста. Брав участь у боях за Львів, отримав навіть Хрест Оборони міста. Нойман був також президентом банку, очолював львівську філію товариства “Сокіл”.

У кріслі мера

Юзеф Нойман керував містом до 1927 р. Він був членом багатьох спілок та товариств. Критики мера та краєзнавці стверджували, що до багатьох установ очільник Львова входив чисто формально.

Якщо охарактеризувати дії Ноймана як керівника міста, то варто зазначити, що Львів зазнав тотальної полонізації – зачинялись україномовні школи, українці так і не отримали свого університету. Українці мігрували до інших міст та навіть країн. За переписом 1931 р., у Львові мешкало понад 63% поляків та менше 8% українців. Буденною практикою стали військові паради, святкування в знак пошани поляків – учасників боїв 1918 р.

Нойман чудово розумів, що аби місто розвивалось, будували нові споруди, потрібні інвестиції. Очільник Львова увійшов до складу комітету першої Всеукраїнської будівельної виставки, що пройшла у Львові у 1926 р., в рамках традиційних Східних ярмарків (торгів). Дослідники сходяться на думці, що торги 1926 р. стали наймасовішими в історії заходів – їх відвідало понад 130 тис. осіб. У роки урядування Ноймана у Львові розпочались роботи над створенням польського військового меморіалу, де поховали учасників боїв 1918 р.

За каденції Ноймана у Львові почали формуватись різноманітні служби. У липні 1919 р. розпочала діяльність поліція – у місті діяло 8 поліцейських комісаріатів, а загалом на Львівщині було понад 350 поліцейських дільниць. Зважаючи на те, що після боїв 1918 р. населення міста зберігало значну кількість зброї, зріс криміналітет, на Львівщині утримували чималу кількість поліцейських. Наприклад у 1934 р. на території воєводства працювало понад 2650 правоохоронців.  

Саме на каденцію Ноймана випала гучна політична справа – замах здійснений членами УВО  на президента Польщі Юзефа Пілсудського та воєводу Казимира Грабовського, що мав місце 25 вересня 1921 р. Хоча урядовці не були вбиті, а виконавця замаху схопили, справа була дуже гучною, мала певні наслідки (масові арешти, дискусії між політиками).

Юзеф Нойман

Нойман був багатодітним батьком – мав двоє синів та трьох дочок. Не відомо як би склалась кар’єра міського голови, як би не важкий стан здоров’я чоловіка. У 1927 р. Ноймана не стало. Мера міста поховали на Личаківському цвинтарі Львова. У 1930-х рр. на честь Ноймана у Львові назвали одну з площ (теперішня площа Митна).  

.