30 червня 1941 року, через вісім днів після перетину кордону з СРСР, німецька армія, розгромивши ворога у запеклих боях на підступах до Львова, уже практично увійшла в місто.
Про тогочасні події писали тодішні українські газети, які виходили друком майже одразу після звільнення Галичини від радянської влади, пише сайт lvivyes.com.ua.
Східний фронт
Ніч із неділі на понеділок минула спокійно. Снаряди німецьких гармат, пролітаючи зі свистом, оминали Львів і падали на Винники. У самому місті вже не було чутно пострілів і гулу танків, які до цього мчали вулицями. Це свідчило про завершення боїв за Львів, писав кореспондент газети “Жовківські вісті”.
Згідно з повідомленнями преси, бій за Львів розпочався 29 червня о 9 вечора, коли після 25-годинного маршу німецькі війська зайняли позиції на північному сході від міста. Тієї ж ночі без відпочинку вони почали атаку. Противник, виставивши кавказьку гірську дивізію, чинив запеклий опір до останнього солдата, здавшись у полон лише невеликим групам. Радянські війська намагалися обороняти місто за допомогою важких танків, але більшість з них були знищені вогнем німецької артилерії, кулеметів, бомб та вогнеметів. Ворожі танкісти або згоріли в машинах, або загинули під час спроби втечі. Відступ радянських військ був настільки хаотичним, що німці захопили Львів майже без бою, повідомляла газета.
Краківська газета “Krakauer Zeitung” також відзначила запеклий опір радянських військ на підступах до Львова. На шляхах, якими відступали радянські війська, залишилися знищені танки, багато з яких навіть не встигли зробити постріл.
Руїни
У самому Львові залишилися сліди недавніх боїв. Згідно з порівняннями газетярів із попередніми конфліктами, цього разу руйнувань було значно більше. Зруйновано декілька вулиць, пошкоджено Святоюрську церкву та музей Шевченка. Вулиці швидко очистили від сміття та залишків зруйнованих будівель.
На площі Ринок розпочали демонтаж радянських декорацій і підняли синьо-жовті прапори. Усі українці з жовто-блакитними кокардами та міліція відновлювали порядок у місті. З’явилися плакати, які закликали українців брати владу в свої руки.
У перший день після відступу радянських військ стало відомо про масові вбивства в’язнів у львівських тюрмах. Німецька влада оголосила про проведення міжнародної комісії для огляду місць злочинів, щоб світ побачив звірства радянської влади.
Преса також відзначила, що німецький прапор на львівській Цитаделі підняли солдати того самого полку, який займав місто у 1939 році, але змушений був відступити через угоду Молотова-Ріббентропа. Цього разу їхні мрії повернутися здійснилися.
Підсумки
Звільнення Львова 1941 року стало подією, яка ознаменувала початок нового етапу в історії міста. Однак зміна однієї окупації на іншу не принесла довгоочікуваної свободи для львів’ян. Під німецьким контролем місто знову опинилося в жорстоких умовах окупаційного режиму, де репресії проти місцевого населення, особливо євреїв, лише набрали нових обертів. На фоні цього у пам’яті жителів Львова залишилися болючі спогади про трагічні події попереднього радянського правління, що знайшли своє відображення в кривавих репресіях, які здійснювалися в місцевих тюрмах.
Попри все, 1941 рік став важливим уроком для Львова. Він показав не тільки жахіття воєнного часу, але й те, як війна може змінити культурне та соціальне обличчя міста. Військові дії та наступні руйнування залишили свій слід на міській архітектурі, культурній спадщині та, найголовніше, на психологічному стані мешканців. У кожному новому окупантові люди шукали надію на визволення, але натомість отримували нові форми тиранії.