Понеділок, 15 Серпня, 2022

Танковий кулак генерала Брайта: контрудар 1-ї та 8-ї танкових дивізій Вермахту в районі Золочева

14 липня 1944 р. радянські дивізії розпочали Львівсько-Сандомирську операцію, з метою взяття під контроль Західної України, розгрому німецьких військ групи армій “Північна Україна” та виходу на територію Польщі. Червона Армія не змогла швидко прорвати оборона ворога, а останній вже 15 липня наніс потужний контрудар двома танковими дивізіями в районі Золочева, пише lvivyes.com.ua.

 Перед кидком

Аби детально не зупинятись на співвідношенні сил, що брали участь в боях з обох сторін слід сказати, що Червона Армія мала явну чисельну перевагу над ворогом – 1,2 млн. бійців, понад 2000 танків та САУ, 14000 гармат і мінометів проти 900 тис. бійців, понад 900 танків та САУ, більше 6000 гармат та мінометів.

Радянські війська покладали велику надію на потужну підтримку артилерії та авіації, що мали знищити укріплення ворога та його бойову техніку, розчистити шлях для піхоти та танків. Командування 1-го Українського фронту, армії  якого приймали участь в операції, сконцентрували значні сили на двох вузьких ділянках – на Львівському та Рава-Руському напрямку.

Німецькі генерали вважали, що потужна система укріплень (ешелонована оборона з кількома рядами траншей повного профілю) у поєднанні з густими мінними полями (десятки тисяч протитанкових та протипіхотних мін) та природними перешкодами (ліси, водні артерії, болота) зупинять просування опонентів. Далі піхота та танки, за підтримки артилерії, повинні були наносити контрудари та відкинути ворога.

Перший день наступу

14 липня загальновійськові армії 1-го Українського фронту перейшли у наступ, після потужної артпідготовки. Радянським військам вдалось прорвати перші лінії оборони ворона, однак далі тем наступу сповільнився. Далося взнаки те, що у загальновійськових арміях була недостатня кількість танків, та й останні були нерівномірно розподілені між арміями. Ворог чинив чималий спротив.

Однак й німецьке командування прорахувалось з визначенням місця головного удару Червоної Армії. Німці сподівались, що ворог атакує в районі Бродів та Озерної, а радянські дивізії нанесли головний удар у Залізців, в напрямку Перемишлян та Золочева, де лісиста місцевість була перешкодою для просування бронетехніки.

В районі Плугова та Зборова, а також на дорозі Сасів – Колтів радянська авіація завдала масованих ударів по німецькій техніці – цілі атакували 2-й гвардійський та 4-й бомбардувальні, 1-й гвардійський штурмовий  авіакорпуси із складу 2-ї повітряної армії. Радянські пілоти заявили про те, що знищили понад 60 ворожих танків.

Загалом у перший день наступу, радянські війська просунулись до 8 км вглиб оборони ворога. Аби пришвидшити просування загальновійськових армій, командувач 3-ї гвардійської танкової армії (3-ї гв.ТА) генерал-полковник Павло Рибалко вирішив кинути у бій підрозділи 9-го механізованого та 7-го гвардійського танкових корпусів.  Вказані частини мали проривати оборону ворога в секторі 60-ї армії. Радянським військам вдалось сконцентрувати тут майже 20 танків на один кілометр фронту.

Радянська піхота атакує за підтримки Т-34

     Недооцінка німецьких танкових підрозділів

Радянське керівництво чудово знало, що на Львівському напрямку зосереджені 1-а (кавалер Лицарського хреста генерал-майор Вернер Маркс) та 8-а танкова (оберста Вернер Фрібе) дивізії із складу III-го танкового корпусу генерала танкових військ Германа Брайта, що мав величезний бойовий досвід, здобутий на Східному фронті (Кавказ, Харків, Курськ, інші).

Генерал танкових військ Герман Брайт

В історичній літературі поширена інформація згідно з якої обидві дивізії мали понад 190 танків та САУ – 33 Pz.IV, 37 Pz.V (“Пантер”), 11 САУ у складі 1-ї танкової (1-а тд) та 13 Pz.IV, 65 Pz.V, 30 штурмових гармат  у складі 8-ї танкової (8-а тд). Однак в реальності картина була дещо інша. Радянська розвідка недооцінила сили 8-ї тд, яка із засобами посилення мала понад 230 танків та САУ. Річ у тім, що дивізії були передані  1-й танковий батальйон 11-го танкового полку 6-ї танкової дивізії (76 “Пантер”), 301-й танковий батальйон радіокерування та 506-й батальйон важких танків (41 “Тигр”). 8-а тд мала також 52 гармати, 60 мінометів, 28 протитанкових гармат.

Після того як 14 липня радянські війська прорвали оборону 349-ї  та 357-ї піхотних дивізій Вермахту, а останні зазнали важких втрат, німецьке командування вирішили завдати контрудару двома танковими дивізіями. Німецьким танкістам довелось робити марш за умови, що у небі панувала радянська авіація.

Пересування 8-ї тд зафіксувала радянська авіарозвідка й німці потрапили під потужні удари (поблизу Сасова). За радянськими даними, було знищено або пошкоджено до 30 одиниць бронетехніки. Німецькі генерали зазначали, що оберст Фрібе здійснив помилку, коли бажаючи зекономити час,  наказав своїм танкістам пересуватись шосе, а не лісовими стежками. Тому “панцери” стали чудовими мішенями.

    Німці наносять контрудар

Незважаючи на чималі втрати, 8-а тд зберігла боєздатність та сконцентрувала сили у Плугова. Так, згідно показів полонених із складу дивізії, в районі Казімежувки знаходилось до 150 танків та САУ, а на ділянці Кудобінце – Кудинівце – ще понад 50 одиниць.

15 липня німці завдали контрудару – 1-а тд атакувала у Зборова, а 8-а – у Плугова. Основний удар на себе прийняли підрозділи 38-ї армії. У журналі армії вказано, що зранку 15 липня в районі Монилівки, Озерної, Кудіновце ворог наносив розпочав наносити контрудари. За даними радянської розвідки, тут було зосереджено піхотну дивізію та до 150 танків. Німці діяли за підтримки кількох дивізіонів 105-мм та 150-мм гармат, 15 великокаліберних мінометів.

Схема німецьких контрударів 15 липня 1944 р.

Під потужні удари потрапили радянські 211-а (підполковник Іван Єлін) та 121-а (генерал-майор Іван Ладигін) стрілецькі дивізії із складу 67-го стрілецького корпусу. Якщо проаналізувати документи 121-ї дивізії, то в них зазначено, що частини дивізії зазнали атак ще увечері 14 липня. 10 танків та 5 САУ при підтримці піхоти нанесли удар по правому флангу 705-го стрілецького полку 121-ї дивізії (121-а сд). Оскільки під ударами німців відійшли на схід підрозділи 211-ї дивізії, бійці 8-ї тд Вермахту завдали удару й у тил 121-ї сд, відрізали 705-й полк, що займав оборону у Жуківцях.

Одночасно 20 одиниць бронетехніки при підтримці 20 одиниць бронетехніки із складу 1-ї тд атакували підрозділи 705-го та 383-го стрілецьких полків (121-а сд) у Мшаної. Радянські бійці стверджували, що німці використовували снаряди, які вибухали в повітрі (на відстані 3-5 метрів від землі), вражаючи радянську піхоту. Німці вибили підрозділи дивізії із Мшаної, захопили височину 414. Радянські частини втратили до 800 бійців убитими та пораненими.

Схема німецьких контрударів

Невідомо би як розвивались події далі, якби на допомогу піхотинцям не прийшли артилеристи 297-го та 51-го легкого артполків. 51-й артполк втратив 11 гармат, підбив два ворожі танки. Німецька контратака була зупинена.

Радянську піхоту прикривають танкові підрозділи

Приблизно об 10:00 близько 16 німецьких танків (ймовірно 1-а тд) при підтримці піхоти розпочали атаку на Богданівку, де знаходились підрозділи 121-ї сд. Радянські артилеристи підбили один танк і атаку вдалось зупинити.

Німці перенесли основний удар в сектор 211-ї сд, в районі вже згаданої висоти 414. 12 машин 8-ї тд атакували трьома ешелонами (по 4 одиниці), відкинули піхоту, роздавили кілька гармат. На допомогу піхотинцям прийшли танкісти 17-ї гвардійської механізованої бригади підполковника Степана Привєзєнцева.

Степан Привєзєнцев у званні полковника

Авангард бригади – 7 Т-34 (2-а танкова рота), мотострілецька рота батареї 45-мм та 76-мм гармат організували засаду, розмістивши техніку у гаю. Приблизно об 10:00 німецькі танки захопили східні схили висоти 414 та намагались відрізати радянські підрозділи, що діяли в даному секторі. 

Коли німецькі екіпажі наблизились до висоти 401, то потрапили під фланговий вогонь радянських Т-34-76 та Т-34-85. Перші вели вогонь бронебійними та підкаліберними, з дистанції 600-700 м, спалили два Pz.IV та пошкодили ходову частину двох важких танків. Натомість Т-34-85, стріляючи з 1000-1200 метрів, спалили  два Pz.IV та один важкий танк. Радянські танкісти ховали свої машини за складками місцевості, тому не зазнавали втрат.

Варто зазначити, що два Pz.IV та “тигр” записав на свій рахунок екіпаж командира 2-ї роти, старшого лейтенанта Володимира Дорохіна (навідник – молодший лейтенант Хорлашко, заряджаючий – молодший лейтенант Дмитро Калінін, механік-водій – сержант Яків Секірін, радист-кулеметник – старшина Виталий Обреєв). 

Фрагмент нагородного листа старшого лейтенанта Володимира Дорохіна

О 10:40 німецькі війська знову атакували радянську піхоту західніше висоти 401, однак потрапили знову під вогонь радянських танків та залишили на полі бою кілька спалених машин. Останню спробу атакувати висоту 401 німці здійснили об 13:15, однак потрапили під вогонь артилерії та мінометів.     

В результаті боїв 15 липня, 2-а танкова рота записала на свій рахунок 7 спалених танків та 2 підбитих. В бою один Т-34 отримав пошкодження, ще два танки підірвались на мінах, загинуло п’ятеро танкістів.  

У відбитті ворожих атак радянським піхотним підрозділам допомогли також екіпажі важких 152-мм САУ ІСУ-152 із складу 349-го важкого самохідно-артилерійського полку. Снаряди ІСУ-152 дозволяли знищувати будь-який німецький танк чи САУ, головне було влучити в мішень. Самохідники тримали оборону у Монилівки, Жуківців та висоти 402. Згідно документації полку, 15 ворожих танків та 9 бронетранспортерів було спалено. Власні втрати полку становили 6 машин знищеними. 

Контрудар провалився

15 липня дві німецькі танкові дивізії зуміли потіснити підрозділи 38-ї армії на 2-4 км, захопили ряд населених пунктів – Мшану, Жуківці, Монилівку, кілька висот. У другій половині дня німецькі війська потрапили під потужні удари радянської авіації – ворожі підрозділи атакували 280 бомбардувальників та 300 штурмовиків! Пілоти здійснили 3288 вильотів. Німецькі війська вимушені були відступити, втративши велику кількість техніки.

У другій половині 15 липня підрозділи 121-ї дивізії повернули собі Мшану. 121-а сд в боях 14-15 липня втратила понад 1200 солдат та офіцерів убитими та пораненими, загинуло два командири батальйонів.

Надвечір 16 липня в строю танкових дивізій лишилось досить мало техніки – 3 Pz.IV, 5 Pz.V, 15 САУ у складі 1-ї тд та 6 Pz.V, 15 САУ у складі 8-ї тд. Німецькі генерали переоцінили свої можливості, втратили велику кількість цінної техніки, натомість не змогли зупинити наступ ворога хоча б на одному напрямку.

.