Четвер, 30 Червня, 2022

Львівські “шакали”

Тривалий час Львів та його околиці потерпав від діяльності справжньої банди. Членами угрупування були родичі, а їх діяльність – готовий сюжет для голлівудського вестерну, пише lvivyes.com.ua.

Жах корчмарів

Початок XX ст. не відзначався потрясінням для західноукраїнських земель. У регіоні розвивались залізничні шляхи, торгівля, аграрний сектор, хоча населення у пошуках кращих заробітків мігрувало до Західної Європи та за океан.

У Львові на той час мешкала нікому не примітна родина Чабаків, які самі походили з Городка. Главою родини булла 53-річна Марія Чабак – вдова, сліпа на одне око наймичка. Жінка полюбляла зазирнути у чарку, мала сина – 27 річного Петра та доньку. Син пройшов військову службу у Відні, мав м’ясну крамницю у Брюховичах та володім револьвером марки “Ланкастер”. 

Членами угрупування були також 28-річний зять Марії, Теодор Тишик, який мав земельну ділянку та коня, а також 20-річний наймит Степан Галушка, який отримував 20 корон з награбованого, виконував різноманітні доручення.

Ціллю банди стали придорожні корчми. У вказаний період жодних камер не було, телефоний зв’язок був явищем рідким, а поліцейських було доволі мало. Напади бандити здійснювали у темну пору доби, за однією схемою.

Марії перебувала на сторожі, аби до корчми не наблизились стороні із дороги. Тим часом її син із спільниками підходили до корчми, коли та була зачинена, вимагали від господаря горілки, імітуючи п’яниць. Коли з’являвся власник закладу, Петро починав стріляти у жертву й грабіжники вдирались до закладу, робили обшук. Грабіжники здійснили шість нападів протягом тижня, однак їх здобич була невеличкою. Бандити отримали назву “шакали”. В результаті нападів було убито двох корчмарів, а ще кілька отримали поранення.

Такий вигляд мала корчма

 Затримання та суд

На щастя, діяльність угруповання не було тривалим, тож вдалось уникнути великої кількості жертв. Поліцейські опитали поранених жертв нападів, зуміли скласти словесний портрет членів угруповання. Бандитів затримали швидко й без погонь та стрілянини, притаманних бойовикам. Тишика затримали на вокзалі, а Петра Чабака – у ресторації, де той витрачав награбовані кошти. 

Якщо Тишик та Галушка визнали свою вину, то Петро Чабак тримався до останнього, вдавав божевільного, на судових засіданнях гарчав та розмовляв сам з собою, стверджував. що імператор його батько, а мати живе у Відні. Однак медична експертиза не виявила у чоловіка жодних відхилень. Далі суддя вирішив більше не звертатись до Петра, однак злочинець своїми гримасами далі вдавав психічнохворого.

Нарешті 20 вересня 1908 р. присяжні кримінального суду визнали усіх чотирьох ув’язнених винними у скоєних злочинах. Петро Чабак та Тишик отримали смертну кару та невдовзі злочинців повісили. Галушка отримав 6 років ув’язнення, а Марія Чабак – 5. Присяжні зважали на те, що жінка не чинила фізичних розправ над жертвами.

Таким чином діяльність злочинного угрупування була короткотривалою, а бандити понесли заслужене покарання. Однак, на жаль, загиблих врятувати не вдалось.