Українська радикальна партія з’явилася 1890 року у Львові. Це була перша українська партія в Україні, яка виникла на базі молодіжних гуртків, що діяли у той час на Галичині. Засновником партії був Михайло Драгоманов, а головою партії Іван Франко. Саме він висунув програму діяльності партії, і її було схвалено на одному зі з’їздів. Вона складалася з двох частин – максимальної та мінімальної. Максимальну написали Франко, Левицький, Павлик. Більшу частину мінімальної написав юрист Данилович, а решту – теж Павлик. Програма мінімальна передбачала: зменшення податків для бідних верств і збільшення для багачів, перехід землі правовим чином у власність громад, скорочення витрат на утримання війська, запровадження народного «ополчення», замість постійного війська, пише сайт lvivyes.com.ua.
Партія діяла за європейським зразком. В основу програми входив етичний і науковий соціалізм на демократичній і кооперативній базі. Серед ідей об’єднання було відстоювання людської та всеукраїнської гідності, а також соборність всіх українських земель. Головна мета партії була сформована як пробудження свідомості мас, які можна перетворити на політичну силу, з вимогами якої мусила би рахуватися влада.
Цей радикальний рух прагнув звільнити український народ, культуру та громадське життя від релігійного впливу. Тому Українська греко-католицька церква, яка відігравала провідну роль в Галичині, зазнала критики від партії.
Основна діяльність
У 1895 році відбувся зʼїзд Української радикальної партії, де під впливом Юліана Бачинського було складено заяву про політичну самостійність українського народу. Ще від партії було обрано 3 послів до Галицького сейму та 2 послів до Віденського парламенту.
Українська радикальна партія заснувала на базі своєї діяльності різноманітні обʼєднання. Серед них були “Каменярі” та Союз українських працюючих жінок “Жіноча громада”. Також партія мала вплив на видавництво “Громада” та народний університет “Самоосвіта”. Ще під керівництвом партії була преса: газета “Народ”, “Хлібороб”, “Громадський голос” тощо.
Після смерті Драгоманова організація поділилася на три течії: соціалісти-народники, або ще їх називали драгоманівці, соціалісти-марксисти і радикальні народовці.
У 1899 році у партії залишилися лише соціалісти-народники. Організація стала партією селян і була однією з найсильніших партій у Галичині. Завдяки діячам, які були членами Української радикальної партії, було засновано пожежно-руханкову організацію “Січ”, а у 1913 році – товариство Українських січових стрільців.
З проголошенням ЗУНР партія увійшла до Української Національної Ради. А після занепаду української держави організація обʼєдналась з Українською народною трудовою партією в Міжпартійній Раді у Львові.
Міжвоєнний та післявоєнний період
Після Першої світової війни на зʼїздах було прийнято доповнення до програми, аби покращити діяльність партії. У 1925 році було ухвалено постанову, яка забороняла співпрацювати з українськими буржуазними партіями. Також Українська радикальна партія засудила колоніальну політикубільшовиків.. У 1926 році партію перейменували на Українську соціалістично-радикальну. Станом на 1934 рік організація мала 20 000 членів.
Після Другої світової війни Українська радикальна партія відновила свою діяльність у 1946 році в еміграції. У 1948 році організація долучилася до створення Української Національної Ради. У 1950 році партія об’єдналася з іншими соціалістичними партіями в Українську соціалістичну партію.