Буремне життя найкращої шпигунки Британії (частина 2)

Продовження неймовірної історії польсько-єврейської графині на lvivyes.com.ua, яка була найкращою таємною агенткою Великобританії під час Другої світової війни. 

Вбивча краса, розум та сила волі

Крістіна Скарбек була однією з найкращих британських шпигунок. Вона володіла кількома мовами, вміла «розчинитися у натовпі», успішно користувалася своєю красою і привабливістю, більшість чоловіків лежали коло її ніг і це неодноразово рятувало життя її і супутників. Один з її залицяльників, зрозумівши, що байдужий Крістіні, навіть намагався покінчити з собою. Щоправда, неуспішно, бо стрибнув з моста в річку тоді, коли вона вже вкрилася тонкою кригою, тому лише зламав собі ноги…

Крістін і Анджей спостерігали за транспортними потоками на кордонах, саботували судноплавство Дунаєм, передавали інформацію про транспортування нафти з Румунії, а головне – вивезли з Польщі дуже цінні матеріали, зокрема: відомості про дислокацію і озброєння німецьких військ, свідчення про використання польських заводів для німецької збройової промисловості, жорстокість нацистів щодо мирного населення, і навіть частини прототипу польської протитанкової гармати. Але найціннішим матеріалом був мікрофільм про підготовку німецьких військ до нападу на СРСР. Саме завдяки їй Британія дізналася про план «Барбаросса», а Черчилль назвав Крістіну Скарбек «своїм улюбленим агентом».

Взимку 1939 року, у 30-градусний мороз, Крістін переконала польського лижника Яна Марусажа, брата рекордсмена світу зі стрибків із трампліну Станіслава Марусажа, допомогти їй потрапити в Польщу через гори Татри. Вони йшли багатометровими сніговими заметами в заметіль, під час якої загинуло багато людей, і, минаючи замерзлі тіла, добралися до Варшави.

Пригод і завдань було дуже багато, але після того, як Крістіні і Анджею вдалося вчергове втекти з лап гестапо, їм довелося робити нові документи. Так з’явилися Ендрю Кеннеді та Крістін Ґранвіль, причому на 7 років молодша.

Разом вони пройшли через Туреччину, Сирію, Палестину до Єгипту і, нарешті, опинилися в Каїрі, який на той час слугував «сховищем» для Східної Європи. Але тут їх раптом звинуватили… у співпраці з нацистами. І на 3 довгі роки Крістін та Ендрю застрягли в Каїрі… Обоє казали, що цей період був найважчим у їхній розвідувальній службі.

Нова місія і подвиг

Нарешті 1943 року Крістіну відправили у Францію на нову місію під іменем Жаклін Арманд з псевдо «Полін». Вона мала допомогти керівнику руху опору Френсісу Каммаертсу. Крістін пройшла підготовку, куди входили стрибки з парашутом, рукопашний бій, поводження з вибухівкою та володіння азбукою Морзе.

Наприкінці 1941 року Френсіса і двох його помічників арештували нацисти, упродовж 48 годин їх мали розстріляти. І тоді Крістіна пішла на відчайдушний крок: ризикуючи життям, вона одна пішла у в’язницю, наповнену нацистами, представилася дружиною Каммаертса і племінницею генерала Монтгомері, заявила, що німці оточені союзними військами і незабаром будуть знищені. Треба мати просто сталеві нерви, щоб піти на таке,  враховуючи, що її фото були усюди, а за її голову була призначена величезна нагорода! Але офіцер гестапо повірив «Поліні» і погодився відпустити в’язнів за хабар в 2 мільйони франків. Їх вивезли з в’язниці лише за кілька годин до розстрілу…

З кінця 1939 до 1941 і з 1944 до 1945 року Крістін Скарбек виконала низку секретних місій в Польщі, Словаччині, Франції, Єгипті, Угорщині, Сирії, Лівані, Туреччині, Югославії… Була нагороджена Медаллю Георга, Зіркою Африки, французьким Військовим хрестом та багатьма іншими нагородами, зокрема Орденом Британської імперії. 

Фантастичні факти

Про силу волі, розум і навіть відчайдушність Крістіни  можна говорити багато. Коверський згадував:

«Небезпека завжди викликала у Крисі адреналін, вона не могла без цього жити. Це було все її щастя. Я чудово пам’ятаю, коли її арештували в Будапешті, вона виглядала так, наче йшла на каву».

Ось лише кілька фактів з біографії цієї неймовірної жінки. 

• Крістін не любила вогнепальної зброї, віддавала перевагу бойовому ножу, але жодного разу ним не скористалася.
• У варшавській кав’ярні її впізнала знайома, але Крістіна абсолютно незворушно заявила, що жінка помилилася, спокійно допила свою каву і вийшла. 
• Клер Маллі пише про Скарбек:
• «Навіть тварини, здавалось, не могли встояти перед її чарами. В Ельзасі її слідом пустили собак, одна з яких наздогнала Крістіну. Вона обняла собаку за шию, почала гладити її і говорити з нею. Тварина лягла біля її ніг і почала лизати їй руки. Вона відмовилась відповідати на свист провідника і пішла разом з жінкою до партизанського табору». Також Крістін намащувала руку жиром і, поки пес злизував його, встановлювала з ним контакт.
• Під час допиту в гестапо Крістін з усієї сили вкусила себе за язик, прокусила його до крові і заявила, що в неї туберкульоз. Німці злякалися, зробили їй рентген і… побачили наслідки її роботи в «Фіат», внаслідок чого жінку відпустили, вирішивши, що їй і так недовго залишилося.
• Кілька разів Крістіна працювала на МІ-6 у Франції, де середня тривалість життя агентів становила лише шість тижнів. 
• Біографи славетної шпигунки підрахували, що загалом вона перетнула 6 разів польський кордон і 8 – словацький. 
• Одного разу вона стрибнула з парашутом з висоти лише 200 метрів під час ураганного вітру.
• Щоб потрапити в Каїр, треба було отримати візу у Сирії, яка контролювалася союзниками Гітлера. Крістін особисто пішла до французького консула, і через дві години повернулася з двома візами в руках.
• У липні 1944 року Крістіна переконала здатися цілий завербований польський гарнізон, який боронив стратегічний альпійський перевал, і 2000 чоловіків (за іншими даними, 70) скинули мундири та збунтувалися проти своїх командирів.

За іронією долі, Крістін могла переконати кого завгодно, але не змогла переконати власну матір-єврейку покинути Варшаву, і 1942 року вона загинула у в’язниці «Пав’як», яку колись збудував їхній предок Фредерік-Флоріан Скарбек, хресний батько Шопена…

«Жахіття мирного часу»

Післявоєнну дійсність Крістіна називала «жахіттям мирного часу», адже вона виявилася нікому не потрібною. Від визнання, яке Скарбек та інші поляки здобули під час війни, не лишилося й сліду, коли десятки тисяч колишніх польських солдатів склали конкуренцію на британському ринку праці п’ятьом мільйонам безробітних демобілізованих британців…

1946 року Крістіна офіційно розлучилася з Єжи Гіжицьким, але заміж більше не вийшла, маючи безліч романів. Скільки коханців було в Крістіни, підрахувати важко, кажуть, мінімум 10, але найбільше вона любила Анджея Коверського. Попри всі її численні романи, вони мали стосунки до самої смерті і, на прохання Анджея, похований він також поряд з нею. 

Скарбек приписували романи і з сином короля Афганістану, і з Антуаном де Сент-Екзюпері, якого вона добре знала, і з Яном Флемінгом. Крістін стала прототипом його героїні Веспер Лінд – дівчини Джеймса Бонда у романі «Казино «Рояль», та вона й сама була Джеймсом Бондом в спідниці. Флемінг вражено писав після їхньої зустрічі:

«Я точно розумію, що таке Крістіна. Вона просто випромінює всі риси і таланти літературного героя. Як рідко можна зустріти таких людей! Ця вечеря виявилася для мене дуже надихаючою». Цікаво, що батько називав її «Vesperale», тобто «вечірня зірка», може, звідси й ім’я Веспер Лінд?

«Вбити – це володіти назавжди»

Жінка-легенда, улюблениця Черчилля, ледь добилася навіть британського паспорта і громадянства 1946 року. Вона змушена була працювати на різних роботах, щоб вижити. Славетна шпигунка і героїня війни була офіціанткою, покоївкою, продавчинею, прибиральницею туалетів… 

Нарешті, у пошуках хоч якогось адреналіну вона влаштувалася стюардесою на корабель. Початок кінця її нового життя розпочався на розкішному океанському лайнері «Руахін». Там Крістін познайомилася з матросом Деннісом Малдоуні, який спочатку заступився за неї, як галантний лицар, коли команда не повірила її військовим нагородам, а потім почав переслідувати. Він був просто одержимим нею, Крістін злякалася і стала просити Анджея Коверського, щоб він забрав її з Лондона.

Але вірний друг і коханий не встиг… 15 червня 1952 року Малдоуні з ревнощів, дізнавшись, що його пасія збирається назавжди поїхати, вбив її ножем у готелі «Шелбурн». Бажаючи з’єднатися з коханою після смерті, він став просити якомога швидше його стратити. Британія задовольнила бажання Денніса, але Крістін вже було не повернути… 

Після смерті Скарбек шестеро її колишніх коханців, зокрема Анджей Коверський і Френсіс Каммаертс, домовилися оберігати її добру пам’ять і створили «Асоціацію захисту доброго імені Крістін Ґранвіль», тому тривалий час про неї ніде не було чути. Мабуть, тому не зняли фільм у 1950-х роках у Лондоні, в якому роль Крістін хотіла зіграти Сара Олівер, донька Вінстона Черчилля. Не зняли і фільм 2008 року, де мала грати Кейт Вінслет. 

Тільки після смерті всіх її захисників 2012 року вийшло 4 книги про Крістін, 2017 року встановили погруддя Скарбек у Лондоні, 2020 – меморіальну дошку в Тшебниці, а 2023 року нарешті розпочалися зйомки британсько-польського фільму «Партизан» за її біографією, в якому грають Малкольм Макдавелл і донька славетного кінорежисера Моргана Поланскі.

Легендарну шпигунку поховали під ім’ям Крістіна Скарбек-Ґранвіль на лондонському цвинтарі Кенсал-Грін. 1988 року біля неї поховали Анджея Коверського, з яким вони разом пройшли всю війну і назавжди лишилися в іншому світі… Вона до кінця життя залишалася вірною країні, заради якої стільки ризикувала життям під час війни, і яка її зрадила та вбила у мирний час її улюбленою зброєю… А гроза, що передувала її народженню, супроводжувала Крістіну все життя і навіть досі польсько-єврейська постать графині-шпигунки оточена флером таємничості, невідомості та містичності…