П’ятниця, 27 Травня, 2022

Парад дивізії “Галичина” 1943 р. у Львові

  

У квітні 2021 р. Києвом пройшов марш на честь дивізії СС “Галичина”, який викликав фурор в українських ЗМІ. Подія стала інформаційним вибухом в Росії. Негативно оцінили марш у Ізраїлі. Велика кількість громадських організацій, політсил та експертів назвали цю подію ганьбою та відродженням нацизму. Не будемо вдаватись до деталей подій 2021 р., а зупинимось на аналогічній події, що мала місце 18 липня 1943 р. у Львові. Більше на сайті lvivyes.com.ua.

“Січові стрільці” чи “есесівці”?

З початком другої світової війни, війська Третього Рейху почали нести втрати. Звісно вони не були величезними, однак їх треба було поповнювати. Були втрати й у підрозділів СС. Сил, які міг надати Вермахт, було недостатньо, тому есесівці розпочали формувати військові підрозділи з представників інших націй. Так з’явилися полки “Вестланд”, “Нордланд” (укомплектовані з добровольців Бенілюксу та скандинавських країн), військові частини сформовані з громадян країн-союзників Німеччини – Румунії, Угорщини. Далі настала черга країн Східної Європи та навіть СРСР. Не стали винятком й українці, а саме – мешканці Західної України. Німецькі генерали знали про антибільшовицькі настрої у цьому регіоні та сильні позиції націоналістів, для яких ворогом №1 був саме СРСР.

У березні 1943 р. бригадефюрер СС Отто Вехтер налагодив співпрацю з Українським Центральним Комітетом (на чолі з Володимиром Кубійовичем). Вехтер пропонував сформувати поліційний полк. Його ідею підтримував очільник СС Генріх Гіммлер. Однак останній мав більш масштабні плани – створити дивізію. Німці, формуючи дивізію “Галичина” вирішили схитрувати щодо її назви, аби таким чином отримати більше добровольців.  Спочатку дивізія іменувалася як Галицька стрілецька дивізія СС, а далі (до жовтня 1943 р.) – “Добровольча дивізія СС “Галичина”. Навіть СС, неофіційно, німці трактували як січові стрільці, хоча це було відвертою брехнею. Українські політики та військові, які були причетні до формування дивізії, наголошували на тому, що дивізія має стати українською у складі СС, увесь командний склад теж має бути українським, підрозділ мав отримати важке озброєння.  Однак ці вимоги німці пропустили повз вуха.  Відзнакою дивізії став “галицький лев”. Усі командні пости у дивізії займали німці.

 Яку мету переслідували ті українці, які вступали до лав дивізії? Насамперед добровольці хотіли отримати зброю та військовий вишкіл, аби покінчити з більшовизмом та створити українську армію. Це було утопією, оскільки одна дивізія не могла змінити хід бойових дій навіть на локальному рівні, а німці б ніколи не дозволили створити власну армію. Добровольці скептично ставились до УПА, стверджували, що партизани не зможуть виграти у війні з таким ворогом як СРСР. До того ж “Галичина” створювалась під патронатом Рейху, а УПА була армією без держави і без зовнішньої опори.

Офіційним днем створення дивізії вважають 28 квітня 1943 р. Набір добровольців розпочався у травні. Для набору був створений спеціальний комітет, до якого увійшло багато представників Української галицької армії (УГА). Заклик до вступу у військове формування, розмістили у газетах.

 18 липня

  До лав нового військового формування виявили бажання вступити понад 80 тис. українців, з яких 50 тис. пройшли відбір. Загалом до дивізії потрапило понад 13 тис. добровольців. З нагоди створення “Галичини” 18 липня 1943 р. у Львові пройшли урочистості на яких були присутні високі нацистські чини, включаючи губернатора фон Вехтера, який виголосив палку урочисту промову, благословив воякив на боротьбу з більшовизмом. 

Оскільки 18 липня припало на неділю, на урочистостях були присутні десятки тисяч жителів міста. Параду власне дивізійників передувала польова служба, яку відправив Микита Будка при допомозі о. Василя Лаби та професора Северина Сапруна. На параді марширували вояки у національних костюмах, вершники, жінки.

 Після параду бійці відправились у тренувальні табори, облаштовані на території Польщі та Чехії, де вивчали рукопашний бій, поводження з різними видами стрілецької зброї та інше.

 У різних історичних працях можна прочитати інформацію про те, що дивізія приймала участь у операціях проти партизан у Польщі та інших країнах Європи. Та “візитною карткою” дивізії стали бої поблизу Бродів, у липні 1944 р. Дивізія зазнала величезних втрат, не вплинула на перебіг бойових дій (це було просто неможливо фізично).

 Після війни більшість дивізійників емігрували до США, Канади та інших країн. Частина дивізійників перейшли до УПА й продовжували воювати проти СРСР. Сьогодні “Галичина” дуже часто використовується різноманітними політичними силами задля піару, привернення уваги, для дратування Росії та Ізраїлю,  на яких дивізія діє як червоне полотно для бика.  Прихильники дивізії наголошують на тому, що прибалтійські народи визнали на державному рівні військові формування, створені під патронатом Німеччини. Вони забувають, що країни Прибалтики не Україна. У складі Червоної армії воювали мільйони українців. Якщо жителі Півдня та Сходу України по різному ставляться до УПА, то до “Галичини”, у переважній більшості, – однозначно з негативом. Противники дивізії стверджують що дивізійними – військові злочинці, які засуджені Нюрнберзьким трибуналом. В актах самого трибуналу немає рішень окремо по дивізії, однак трибунал засудив СС. Також варто знати, що дивізія була створена у складі збройних сил Третього Рейху, тож виконувала завдання німецького керівництва, стала інструментом боротьби Німеччини проти СРСР. Шкода що історія не математика, де 2+2=4, кожен її трактує на власний лад. А якщо в процесс втручається влада, політики, то отримати можна справжній абсурд.