У 1911 році в останній день зими відбулися вибори до Львівської міської ради. Кандидати намагалися здобути прихильність серед населення різними способами – від вуличної агітації до підкупу виборців і фальсифікацій із бюлетенями, пише lvivyes.com.ua.
Майже лондонські баталії
Краківська газета Nowości Illustrowane писала, що один англієць, який завітав до Львова, порівняв ці вибори з політичними баталіями Лондона, де вигадували нестандартні агітаційні заходи.
У той час не було можливості завойовувати голоси людей у соцмережах чи в телеефірах, тож це робили прямо на вулицях Львова. Середмістя перетворювалося на такий собі мурашник, де спритні агітатори переконували всіх перехожих голосувати за свого кандидата чи то лагідним поясненням, чи то наполегливим проханням дбати про добробут для міста. Всі кам’яниці в центрі Львова були «забиті» різними афішами. Одна з виборчих груп – представниця торгово-промислового комітету – вішала на своєму візку макет ратуші і роз’їжджала так по місту, привертаючи до себе увагу.
Для виборців влаштовували банкети, хоча й частіше такий метод підкупу організовували в селах. Там перед голосуванням селян розсаджували за столами, повними всілякої їжі та напоїв, зокрема, популярними були ковбасні нарізки й горілка. Біля столів завжди стояли додаткові пляшки з горілкою і бочки з пивом. Популярним став термін «виборча ковбаса», який іронізував усе дійство, організоване адміністративною чи поміщицькою владою.
А от у Львові агітація за допомогою їжі й напоїв відбувалася не так гучно, агітатори просто підходили до того чи іншого виборця і пропонували йому чарку взамін на його голос. Виборці, які стояли кілька годин у черзі до дільниць, зазвичай зголошувалися на таке підкріплення.
Тих, хто погоджувався віддати власний голос від імені якогось іншого виборця, називали виборчими гієнами. Їх усіх збирали й везли до виборчих дільниць. Ще були «загонщики» – ті, хто настійливо просили проголосувати за свого кандидата. Агітаторів, які стояли з дерев’яними дошками, де були викарбувані гасла, називали «стояками». Іноді й самі кандидати ходили по дільницях, самостійно завойовуючи прихильність.
Виборчі махінації
У зловживаннях та різних підробках на тогочасних виборах брали участь не тільки махінатори, які отримували за це пристойну платню, а й самі члени виборчої комісії. Вони нерідко вилучали «незручних» людей зі списку виборців, самі агітували за якогось кандидата чи маніпулювали виборчими актами. У місцевому лексиконі з’явився термін «година привидів»: виборча комісія йшла на годинну перерву, під час якої дивним чином зростала кількість голосів.
Популярним способом додати голосів було внесення до списків уже мертвих людей. Про те, що деякі виборці, які віддали голоси, давно померли, не помічав майже ніхто, навіть санітарний лікар краю Мерунович.
Такі умови сприяли тому, що явка на виборах завжди була доволі високою. 1911-го із 15 тисяч виборців не з’явилася лише 1 тисяча, а ще 3 тисячі прийшли, проте забули взяти посвідчення особи. Самі вибори проводили в залах першого та другого поверху ратуші з 9:00 до 18:00. Якщо перед самою будівлею шум і галас створювали агітатори, то всередині було доволі спокійно й усе добре організовано, хоч і коридори ратуші заповнялися вщент.
Членів міської ради як у Львові, так і в інших галицьких містах, обирали на шість років, проте кожні три роки половина радників ішла у відставку, їх треба було замінювати, тож виборчі процеси відбувалися що три роки. Це робилося для того, щоби оновлювати команду новими обличчями, а отже, і новими політичними ідеями та рішеннями.