Субота, 28 Травня, 2022

Провальний замах, який завершився арештом невинного єврея

У міжвоєнний період, єдиною силою, яка наважилась чинити опір полякам, стали українські націоналісти. Потужними організаціями стали УВО, а потім – ОУН. У 1924 р. представники УВО спробували знищити у Львові президента II-ї Речі Посполитої, Станіслава Войцеховського. Більше на lvivyes.com.ua.

Галичина, Войцеховський та УВО

Незважаючи на те, що 1 листопада 1918 р. у Львові вибухнуло повстання проти поляків, була проголошена ЗУНР, а 2 січня 1919 р. відбувся акт злуки УНР та ЗУНР, українцям не судилось отримати свою державу. Більшовики провели наступ та захопили Наддніпрянську Україну, а поляки взяли під контроль Галичину, Волинь. 

У 1923 р. посли Антанти визнали Галичину за Польщею. З таким рішенням категорично не погоджувались різноманітні українські сили. якщо левова частка українських демократичних сил виступали за легальну боротьбу (бойкоти, вибори), то українські націоналісти не гребували збройним опором. 

30 липня 1920 р., на засіданні Стрілецької ради січових стрільців під керівництвом полковника Євгена Коновальця була створена Українська Військова Організація (УВО). До організації увійшли також представники Української Галицької Армії та інших організаціям. Головною базою діяльності УВО стала Галичина. Організація була нелегальною, тож діяла підпільно. 

Оскільки більшість членів УВО були військовими, то УВО могла проводити бойові операції. 25 вересня 1921 р. у Львові член УВО, Степан Федак, здійснив замах на Юзефа Пілсудського. Поляки, у відповідь на дії УВО, проводили масштабні арешти. Жодна із сторін не бажала йти на примирення

Другим президентом ІІ Речі Посполитої був Станіслав Войцеховський.  Войцеховський захоплювався соціалістичним рухом, тривалий час перебував у Швейцарії, Франції, Англії. Займався кооператорством. У 1919 р. займав посаду міністра внутрішніх справ Польщі, а 20 грудня 1922 р. обійняв посаду президента, після вбивства свого попередника.   

              “Східні торги” та планування акції

Членам УВО стало відомо, що у вересні 1924 р. президент Польщі відвідає Львів, щоб черговий раз розрекламувати “Східні торги” – міжнародні торгові виставки, що проходили у Львові до 1939 р., і за допомогою яких Польша намагалась налагодити торгівлю з багатьма європейськими країнами. За всі роки існування торгів, у них прийняли участь понад 220 фірм з 23 країн. Торги 1926 р. відвідали понад 130 тис. осіб. Найактивнішими учасниками торгів були Австрія, Німеччина та Франція. 

Члени УВО вирішили провести гучну акцію – вбити президента Польщі, і таким чином заявити про свою незгоду з рішенням Антанти, “дати ляпаса” Речі за її політику утисків українців. Замах готувала спеціальна “летюча бригада”, яка була підрозділом УВО, що проводив бойові операції. Керували підготовкою Юліан Головінський та Омелян Сеник. Інженер Федір Яцура змайстрував кілька бомб. Виконати завдання мали Теофіл Ольшанський (Перемишль) та Микола Ясінський (Станіславов). 

Керівництво УВО вирішило не залучати до акції львів’ян, оскільки побоювалася, що напередодні візиту Войцеховського до Львова, влада може провести масштабні арешти усіх, кого запідозрила у співпраці з організацією, у тому числі виконавців атентату. Виконавці вивчали маршрут Войцеховського, вулиці Львова, тренувались кидати каміння, яке мало аналогічну з вибухівкою вагу. Однак бомба була створена з меленіту, а більш потужна – з екразиту. Радіус виражальної дії бомб становив 10 метрів.

                   Бомба не вибухнула

Войцеховський прибув до Львова 5 вересня 1924 р. Його зустріли урядовці міста. Войцеховський відвідав собор св.Юра, Вірменську катедру, синагогу “Темпль”, а далі відкрив  IV-й ярмарок. 

Войцеховський після відвідин собору св.Юра

Далі відвідав сиротинець та Дім техніків. Кортеж карет та автомобілів вирушив до Катедри. 

Ольшанський зайняв місце на перетині вул.Коперніка та сучасного Проспекту Свободи, мав кидати бомбу першим, а у разі фіаско – відкрити вогонь з пістолета. Ясінський знаходився у ста метрах далі від колеги, мав значно потужнішу бомбу. Незважаючи на щільний натовп, Ольшанський зміг кинути бомбу під карету, в якій прямував президент Речі. Та вибуху не пролунало – вочевидь став вологим меленіт. За іншою версією – бомба влучила у коня і не здетонувала. Бомба почала диміти, спричинила переполох. Кортеж завернув зворотнім шляхом і Ясінський не міг виконати завдання. Войцеховський після замаху відвідав Ратушу, університет, Личаківський цвинтар та прийняв військовий парад на теперішній пл.Міцкевича.

Президент Войцеховський на площі Міцкевича

Українці очікували масових арештів, однак поляки почали арештовувати сіоністів та комуністів. Арештували єврея Станіслава Штайґера – працівника чайного складу. Знайшлись й свідки, які вказували на причетність єврея до замаху. Штайґер постав перед судом. Судді визнали провину чоловіка і залишалась надія на суд присяжних. Цілий рік невинний провів у в’язниці. Євреї пропонували УВО визнати вину свого бійця. Натомість обіцяли вивезти виконавця у США, надати УВО військову компенсацію. УВО відкинула пропозиції єврейської громади, натомість Ольшанський, що перебував в Берліні, дав зізнання тамтешній поліції у причетності до замаху. 

Про причетність Ольшанського до замаху було написано й у німецькій пресі. З’явилися нові свідки, які заперечували причетність до замаху Штайґера. Нарешті 17 грудня 1925 р. відбувся суд присяжних – 8 з 12 присяжних визнали єврея невинним. Єврейська громада зустрічала виправданого як справжнього героя.

Є інформація, що представники УВО здійснили ще одну спробу знищити Войцеховського  – підклали вибухівку у каналізаційний канал, під площею біля пам’ятника Міцкевича, де 6 вересня виступав Войцеховський. Однак бомба спрацювала після виступу президента. Ольшанського після замаху переправили до Берліна.

Ольшанський з Німеччини перебрався до Гондурасу, потім до США де й помер. Войцеховський після перевороту Пілсудського втратив посаду, пережив війну та Варшавське повстання, помер у 1953 р.