Вбивство Івана Бабія вважається одним з найбільш скандальних вбивств у міжвоєнному Львові, пише сайт lvivyes.com.ua. У матеріалі більш детально розповімо про смерть громадсько-активного та впливового українця.
Юність
Іван Бабій народився у 1893 році у селі Добромірка Тернопільської області. Навчався у Тернопільській українській гімназії, а опісля вступив на філософський факультет Львівського університету. Вивчав курс класичної філології.
Під час навчання в університеті, Івана мобілізували до австро-угорської армії. Він служив у лавах Українських січових стрільців і брав участь у Першій світовій війні. Коли проголосили Західноукраїнську республіку хлопець перейшов до складу Української галицької армії. Іван мав ранг поручника. У 1920 році армія УНР проходила спільний марш у Київ. У межах цієї події Іван врятував відділ польського війська від більшовиків. За це він отримав подяку корпусів офіцерів.
У післявоєнний період Бабій став викладачем у Бережанській гімназії. Згодом чоловік повернувся до Львова, де він став директором Академічної гімназії. Також Іван підтримував заснування українського університету у місті Лева.
На думку дослідників, Іван Бабій мав на меті скерувати усі свої сили на іднесення етичного та культурного рівнів життя українців. Також виховати покоління українців, які повинні були розуміти необхідність співжиття обидвох народів Галичини як невід’ємної частини Польщі. Багато осіб з позицією педагога не погоджувалися.
Переслідування
На початку 30-х років 20 століття Івана Бабія почала переслідувати ОУН, підозрюючи його у прихильності до польської влади. Аби залякати чоловіка на нього було скоєно два напади. Вперше його було побито по обличчю, а згодом, в приміщенні гімназії, побито палицями. Причиною таких дій була неодноразова здача гімназистів у руки польської поліції, що спричиняло виключення із гімназії, а інколи й невеликі судові вироки.
Головним звинувачення у бік директора було те, що він переслідував гімназистів, які прихильно ставилися до діяльності ОУН, а також те, що Іван намовляв їх до співпраці з польською поліцією. Також серед звинувачень була теза про те, що Бабій досить лояльно ставився до влади Польської держави.
Коли після двох нападів позиція Бабія не змінилися, ОУН прийняла рішення усунути його. 27 липня 1934 року Івана Бабія було вбито членом ОУН Михайлом Царем. Як виявилося, за директором була закріплена польська поліція. Михайло намагався втекти, але коли він зрозумів, що оточений, то намагався застрелитися. У лікарні бойовик отямився та зізнався, що є членом ОУН і зветься Михайло Цар. Через декілька днів від отриманої рани Михайло Цар помер.
Реакція суспільства
Реакція народу на вбивство Івана Бабія була досить різною. Митрополит Андрей Шептицький негативно відреагував на цю ситуацію і гостро засудив це вбивство. Також подібною була реакція цілої низки чільних українських партій Галичини.
Ця подія викликала гостру дискусію у суспільстві. Адже мова йшла про смерть високоосвіченої особи, колишнього старшину української армії. Це вбивство наштовхнуло людей поставити питання про межі лояльності до Польської держави.
У той час у Галичині українці не мали твердої позиції з приводу того, якою має бути подальша поведінка стосовно Польської держави, яка фактично окупувала Галичину та Волинь. Хтось був на боці радикальної боротьби, а хтось допускав певні форми співпраці. Серед народу існував конфлікт поколінь. Молодь активно підтримувала ОУН, заперечуючи лояльну позицію до Польщі. Натомість старше покоління ставилося до організації з обережністю.
