Незадовго до Першої світової війни Галичину охопила справжня шпигуноманія. Про це свідчить численна кількість судових процесів. Найгучнішим із них був процес у справі Филимона Стецишина та його зграї. Він створив шпигунську мережу, яка розвідувала для росії секретні дані з різних міст регіону. У грудні 1911 року зрадників викрили, пише lvivyes.com.ua.
Хто такий Филимон Стецишин?
Филимон Стецишин – уродженець села Старі Броди (потім приєдналося до міста Броди). Його відрахували з гімназії, після чого Филимон почав працювати кур’єром на пошті. Звідти його звільнили за те, що вкрав 6 тисяч крон. Тоді він відбув кілька місяців ув’язнення, а потім поїхав до Нідерландів, де отримав військову підготовку, однак до місця служби не поїхав, а втік додому.
Невдовзі Стецишин подружився з колишнім податківцем Володимиром Вербицьким. Вони разом зайнялися шпигунством: Вербицький малював плани галицьких фортів, а Стецишин возив їх російським офіцерам. Згодом їх викрили, тоді Володимира ув’язнили на пів року, а Филимон встиг утекти до Варшави, де змінив ім’я на Фелікс де Краузе та почав вивідувати для росії інформацію про Австро-Угорщину, потроху залучаючи до брудної справи рідних і знайомих.
Зграя шпигунів
Теодор Харчук, який працював пересувачем вагонів у Кракові, дістав для свого двоюрідного брата Филимона схеми колій. А зять Стецишина Теодор Сидор роздобув списки резервістів у ближніх околицях. Друг дитинства надав йому нові плани фортифікаційних споруд. Інформувала Стецишина навіть його мама Ірина.
Перевозили розвідувальну інформацію через кордон кур’єри. Серед них був випускник Варшавської політехніки Адам Пакула, який часто мандрував по Галичині й розповідав одноліткам, що його переслідують росіяни як ворога режиму. Інша кур’єрка – Софія (Зося) Кухаревська, яка невдало вийшла заміж за нелюба кочегара залізниці, а потім втекла до Стецишина і стала його коханкою. Для прикриття вона називала себе Софією Рудецькою, привозила розвідувальні дані до Львова, Коломиї, Кракова та Перемишля.
Схема дала збій
Якось Филимон вирішив завербувати свого товариша з гімназії Володимира Лесюка, який працював у крайовій адміністрації. Филимон надіслав йому листа, похвалився своїм хорошим фінансовим становищем і надіслав Лесюку 10 рублів, попросивши за це розповісти військові секрети Галичини. Лесюк же відмовився, а гроші собі залишив.
Через рік до Лесюка завітав кур’єр Адам Пакула. Через нього Стецишин знову намагався залучити до шпигунства урядовця, запитавши, як себе поводитимуть галичани, якщо раптом почнеться війна. Лесюк відповів, що українці лояльні до влади, а от щодо москвофілів невідомо. Тоді Стецишин надіслав йому за це 20 рублів, а через трохи ще 50, просячи розповісти про мобілізаційні плани та пересування військових по Галичині.
Лесюк зрозумів, що його так чи інакше викриють, і тому восени 1911-го заявив поліції, що знає про шпигунську мережу й розповість про неї за три тисячі крон. Директор поліції сказав, що держава не може дати такі гроші. Через кілька тижнів Лесюк знову прийшов у відділок, де, зрештою, усе розповів безплатно.
Наступного дня у львівському готелі «Сіті» заарештували Софію, потім поліція затримала деяких інших розвідників. Софія мала зі собою листи до спільників, завдяки яким їх спіймали. Краківський тижневик Nowości Illustrowane писав, що головаря групи Стецишина так і не спіймали, оскільки він переховувався у Варшаві. А от Адама Пакулу зловити допоміг один випадок. Якось у поліцію зателефонував з номера кав’ярні «Сплендід» чоловік, який розпитував про Софію. Тоді комісар вирушив до тієї кав’ярні, де зловили кур’єра Пакулу.
Судове розслідування тривало практично рік. Зрештою, у жовтні 1912 року 6 із 10 затриманих визнали посібниками Стецишина й ув’язнили на різні терміни. Найдовший отримав Адам Пакула – 3 роки. Через трохи більше ніж рік поліціянти затримали ще й Владислава Крегера – сина мельника. Владислав переїхав з Радивилова до Львова і завів тут знайомства в організації «Сокіл», він роздобував різні дані й пересилав їх Стецишину. У червні 1914 року його засудили на два роки за ґрати.
У липні почалася Перша світова війна, російська армія змогла швидко заволодіти частиною Галичини, а отже, інформація, яку зібрали шпигуни, отримала практичне застосування.
Фото: localhistory.org.ua