3 вересня 1914 року австрійці залишили Львів, до міста зайшла 42 піхотна дивізія російської армії. У цей же день на Личаківській рогатці місто символічно «передали» російському військовому командуванню. Окупаційний режим тут тривав до 22 червня 1915 року, поки росіяни не покинули місто. Докладніше про Львів у період російської окупації далі на lvivyes.com.ua.
Нова влада – нові правила
4 вересня над львівською ратушею білий прапор замінили на триколор. Росіяни взяли під посилену охорону головний залізничний вокзал, сусідні склади і майстерні. У перші дні окупації російська влада запровадила комендантську годину, юліанський календар, встановила петроградський час замість середньоєвропейського, заборонила ігри в карти й продаж алкоголю (крім пива на розлив). Замість австрійських крон грошовою одиницею міста стали російські рублі, а рух трамваїв перевели з лівостороннього на правосторонній.
До другої декади вересня російські війська зайняли майже всю Галичину і Північну Буковину, які увійшли до складу Галицького військового генерал-губернаторства. Його очільником став генерал-лейтенант Григорій Бобринський.
Боротьба з українством
На початку окупації російська військова адміністрація заборонила діяльність «Просвіти», Наукового товариства імені Шевченка, театральних труп, музичних колективів та українських кооперативів. Крім того, закрила всі редакції українських часописів. Перший номер газети «Діло» вийшов 5 вересня, і так і залишився єдиним. Українські делегати намагалися порозумітися з російськими урядовцями, однак у кращому разі зустрічалися з ввічливо-прохолодним ставленням, у гіршому – відвертим хамством.
За розпорядженням Георгія Бобринського в місті закрили українські гімназії та школи, запровадивши натомість російськомовні. Під заборону потрапила торгівля українськими книгами, їх перестали видавати в бібліотеках.
Депортації еліти
18 вересня росіяни заарештували ієрархів Української греко-католицької церкви на чолі з Андреєм Шептицьким і вивезли їх на заслання. У самого Шептицького провели обшуки, і хоча вони виявилися безрезультатними, митрополита взяли під домашній арешт, оскільки не пробачили заклик зберігати вірність Риму. 19 вересня Шептицького вивезли зі Львова. Сюди він повернувся лише в середині 1917 року, після падіння в росії монархії.
За «ворожу шкідливу діяльність і шпигунство» російська влада заарештувала в 1914-му ще 20 греко-католицьких, 13 римо-католицьких священників, а також 12 монахів. На звільнені парафії привезли російських священників, яких переміщували військовими ешелонами, призначеними для доставляння боєприпасів на фронт.
Вивезли до росії і українських вчителів, кооператорів, банкірів, політиків та представників культури. Загалом окупаційна влада репресувала щонайменше 1200 осіб, 578 з яких депортували до росії.
Антиєврейські погроми
Заборонили не лише українські, а і єврейські організації. 27 вересня 2014 року росіяни влаштували в єврейських кварталах погром, внаслідок якого загинуло 47 містян (за іншими даними – 18). Погром увійшов у історію як «кривава неділя».
Приводом стало обвинувачення євреїв у стрілянині по російських військових. Після цього росіяни почали стріляти по будівлях євреїв, а згодом пограбували і їхній квартал. Поведінку військових і чиновників щодо євреїв визначала розповсюджена в росії антисемітська ідеологія. Євреям заборонили обіймати державні посади та володіти землею. Загалом, криміногенна ситуація в окупованому Львові бажала кращого, а вуличні пограбування і мародерство стали буденщиною.
Гуманітарна катастрофа
Як розповів «Дивись.info» завідувач сектору бібліології Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка Ігор Петрій, перейматися задоволенням базових потреб в умовах окупації було для львів’ян завданням не з простих: ділова активність завмерла, банки евакуювалися разом із готівкою, а продукти й паливо до міста постачали рідко через постійні бої. Через це розцвів «чорний» ринок, а з настанням холодів городяни рубали на дрова все, що було під рукою – від парканів до міських дерев.
У період окупації обов’язки президента міста виконував політик і журналіст, поляк за походженням Тадеуш Рутовський. Він врятував місто від голодної смерті, коли всі банки спустошили загарбники. Оскільки Тадеуш був людиною з непоганими статками, то утримував місто за власний кошт. Під його керівництвом створили мережу дешевих кухонь і чайних, організували низку дитячих притулків та вирішили проблему дрібної монети шляхом випуску бон.
Масові арешти
Як писав часопис «Свобода» у публікації «Вісти зі Львова» (число 17 за 1915 рік), українців арештували вибірково до січня 1914 року, поки москвофіли не склали точний список усіх львівських інтелігентів – тоді почалися масові арешти.
Наймасштабніша акція арештів сталася пізно ввечері 18 лютого 1915 року, коли заарештували чимало представників національно-демократичного руху, серед яких були громадсько-політичний діяч, учений, журналіст, правник Володимир Охримович; громадський діяч, фінансист, філантроп Степан Федак; філолог, етнограф, музеєзнавець Іларіон Свєнціцький та інші.
Російські жандарми то звільняли затриманих, то знову брали під варту. Наприклад, так сталося перед приїздом російського імператора Миколи ІІ до Львова. Тоді поліція заарештувала 300 «неблагонадійних» українців (навіть жінок) і випустила їх на волю лише тоді, коли імператор виїхав із Галичини.
У в’язниці нерідкими випадками було забиття до смерті, як, наприклад, сталося з редактором газети «Нове слово» Миколою Курцебою чи банківським працівником Павлом Стафіняком. Ще один з арештованих, як писала «Свобода», збожеволів від тортур, тож його відправили на Кульпарків.
«Великий відступ»
2 травня 1915 року розпочалася Горлицька битва – наступальна операція німецько-австрійсько-угорських військ, що тривала до 22 червня і була частиною стратегічного плану німців щодо розгрому російської армії. Внаслідок операції російські військові залишили більшу частину Східної Галичини.
Під час відходу росіяни здійснили збройний напад на деякі житлові будинки і крамниці, а крім того, влаштували кілька підпалів. 22 червня Львів зайняли війська Австро-Угорщини, хоча й не обійшлося без вуличних боїв: на Личакові австро-угорський патруль розпочав перестрілку з російським загоном, у процесі якої загинуло кілька цивільних.
Після цього Львів повернувся до спокійного, порівняно з часом окупації, життя. Влітку 1916 року спокій дещо порушився, коли росіяни розпочали новий наступ, однак бої точилися доволі далеко від міста. Щасливим цей період життя не назвеш: львів’яни балансували на межі виживання. До того ж влітку 1915 року в місті запанувала холера, а через три роки – «іспанка».
Перша світова війна завершилася 11 листопада 1918 року перемогою Антанти, очолюваної Францією і Великою Британією, над блоком, який очолювали Австро-Угорщина і Німеччина. Після війни припинили існування Австро-Угорська, Німецька, Османська та Російська імперії, натомість виникли нові держави, як-от Фінляндія, Естонія, Латвія чи Литва.