Францішек Ян Смолька – одна з найцікавіших постатей Львова ХІХ століття. Він був видатним політиком, юристом та президентом австрійської Державної ради. За ініціативи Смольки на верхівці львівської Замкової гори насипали пагорб з нагоди 300-річчя Люблінської унії, завдяки чому висота гори збільшилася на понад 400 метрів, пише lvivyes.com.ua.
Освіта та перші кроки в юриспруденції
Народився Францішек 5 листопада 1810 року в місті Калуш Івано-Франківської області. Його батько Вінцентій був військовим, а потім урядовцем, походив із знімеченої чеської родини, а мама – родом з Угорщини.
Францішек спочатку навчався вдома, потім переїхав із сім’єю до Львова. Тут здобував освіту у Львівській гімназії домініканців, а після її закінчення вивчав право у Львівському університеті. Після навчання влаштувався у прокураторій львівської скарбниці. З 1834 року працював у канцелярії адвоката Павела Родаковского, у через 2 роки став доктором права. У 1840 році він відкрив свою адвокатську канцелярію.
Початок активістської діяльності
На початку 1840-х років Смолька долучився до національного руху Польщі. Однак вже в серпні 1841 року його заарештували. У в’язниці він просидів 3,5 роки. У 1845 році Францішека засудили до страти, проте все ж помилували. В офіційних владних органах йому працювати заборонили, дозволялось лише у приватних адвокатських конторах.
У 1848 році, під час «Весни народів», Смолька активно брав участь у революціях у Відні. Коли активізувалася хвиля національних рухів і в інших країнах, Францішек не зміг залишитися осторонь, тож у тому ж році став членом Центральної національної ради – польської громадської організації в Галичині, яка активно брала участь у революціях.
Політична кар’єра у Львові
У 1861 році Смолька став членом Львівської міської ради. У 1868 році створив Народно-демократичне товариство, щоби протидіяти будь-яким компромісам із Віднем. Також у 1860-х запропонував насипати пагорб на Замковій горі. Ця ініціатива, хоч і була знаковою для націоналістичного руху, але згодом отримала безліч критики від львівських археологів та істориків.
Справа в тому, що внаслідок насипу було знищено залишки Високого замку, що унеможливило ґрунтовно дослідити цю територію. Унікальну інформацію про середньовічну історію Львова безповоротно знищили. Самі ж міщани тоді також не захоплювалися цим будівництвом, оскільки траплялися часті обвали. Пагорб укріпили тільки після смерті політика. На його місці розмістили оглядовий майданчик.
У 1871 році Смолька балотувався на посаду президента Львова, однак програв Флоріанові Зємялковскому. В цей період життя його супроводжували постійні невдачі в політичному житті, крім того, він зіткнувся з фінансовими труднощами. Усе це посприяло важкому психологічному стану і навіть спробі самогубства: Францішек перерізав горло бритвою, однак лікарі змогли його врятувати. Щоби хоч якось покращити фінансове становище, він продав маєтки, а виплатити всі борги допоміг граф Володимир Дідушицький.
Після подолання труднощів Смолька повернувся до політичної діяльності і в 1881 році досяг свого тріумфу, ставши президентом Державної ради (нижньої палати австрійського парламенту).
Останні свої роки провів у Львові, жив на вулиці Словацького. Поховали видатного політика та юриста на Личаківському кладовищі. Щоби вшанувати його пам’ять, на площі генерала Григоренка Францішеку встановили пам’ятник, він простояв до 1949 року. А після цього ім’я Францішека Смольки поступово почали забувати. Він був радше людиною своєї епохи, яка робила все, що в її силах, аби покращити життя своє та людей, хоча й іноді не досконало. Але хто ж не помиляється?
