Євген Коновалець мріяв про Самостійну Соборну Українську Державу. Він і сам уособлював цю соборність, ставши яскравою постаттю Української революції, вправним дипломатом і військовим командиром. Саме завдяки йому Січові стрільці змогли бути одним із найбоєздатніших на той час українських військових формувань та насамперед завдяки йому були створені ОУН та УВО, які не могли здолати ні польські спецслужби, ні радянський репресивний апарат. Детальніше про життєвий шлях цієї легенди далі на lvivyes.com.ua.
Активний громадський діяч
Народився майбутній державний діяч у селі Зашків поблизу Львова в родині вчителів. Навчався Євген у Львівській академічній гімназії. Вже змолоду він не залишався осторонь громадського життя. Після складення матури в гімназії (тобто іспиту зрілості), став секретарем львівської «Просвіти», а крім того, активно займався просвітницькою роботою в рідному Зашкові та ближніх селах, які піддавалися впливу російської пропаганди.
Після закінчення гімназії вступив до Львівського університету вивчати право. Водночас проходив курс історії України. Тоді долучився до Студентського союзу, спортивно-пожежно-руханкового товариства «Січ», дописував у часопис «Молода Україна» та в деякі інші видання.
Крім того, активно боровся за відкриття у Львові українського університету. За участь у молодіжної фракції УНДП був заарештований. Ця партія мала на меті українізувати вищу освіту на галицьких землях.
Тоді ще Коновалець не мріяв про кар’єру військового, однак початок Першої світової війни все змінив. Євгена мобілізували до лав австрійської армії. У 1914 році почали формувати легіон Українських січових стрільців, молодий активіст теж хотів туди податися, однак йому відмовили. Проте доля таки звела Коновальця з «усусами». У серпні 1915-го він бився разом із ними проти росіян на горі Маківка. Там молодий воїн потрапив у полон, два роки пробув у Червоному Яру, поки не вдалося втекти.
Маючи звання офіцера, Коновалець міг вільно пересуватися між таборами, де познайомився з багатьма полоненими-українцями. Там же зустрів свого майбутнього друга й товариша Андрія Мельника. Вони обоє розгортали в таборах організаційну і пропагандистську роботу.
Командир Січових стрільців
Революційні події в лютому 1917-го змусили Коновальця поїхати до Києва. Там він долучився до створення куреня Січових стрільців. Євген не претендував на керівну посаду, командиром був Василь Дідушок, проте йому не вдалося налагодити дисципліну в курені, тож у січні 1918-го командиром призначили Коновальця.
У 1918–19 роках він керував дивізією Січових стрільців під час боїв проти більшовиків. За його керівництва стрільці стали одними з найкращих підрозділів Армії УНР. Стрільці змогли придушити більшовицький заколот на заводі «Арсенал», всього лиш за місяць звільнити Київ та стати основною силою в повстанні проти гетьмана Скоропадського.
У грудні 1919-го, коли українську армію оточили вороги, Коновалець видав указ про розпуск стрілецьких підрозділів. Дехто з бійців приєднався до походу під проводом Омеляновича-Павленка, а інші – повернулися в Галичину або ж потрапили в польські табори. Коновальця інтернували до луцького табору полонених.
Комендант УВО
Після звільнення з полону навесні 1920 року, Коновалець мешкав у Празі та Відні, там працював над ідеєю створення політорганізації, яка змогла би згуртувати українців навіть у еміграції. Однак згодом він збагнув, що хіба що час зможе примирити українців, тому вирішив створити натомість Українську військову організацію (УВО). Її заснували 30 липня 1920 року у Празі під керівництвом Коновальця.
У липні 1921 року він приїхав до Львова, тут узаконив стосунки з Ольгою Федак – дочкою Степана Федака, одного з найбагатших людей Галичини, адвоката та підприємця. Подружжя проживало в кам’яниці Федака на вулиці Дорошенка, 48.
Як писав історик Микола Посівнич, Коновалець міг творити велику політику частково завдяки своєму тестю. Однак і сам він умів вправно управляти та генерувати ідеї. Коновалець чітко дотримувався правил та зобов’язань, був порядним та чесним, тож йому завжди довіряли збір грошей. За словами історика Івана Хоми, Коновальця поважали навіть вороги, тож розхитати ситуацію навколо його особи, як навколо Бандери, не змогли.
У 1922 році подружжя виїхало з Галичини через переслідування польською владою, Коновальця навіть оголосили в розшук. Поїхали спершу до Берліна, потім до Женеви, а звідти – до Риму. У Європі дотримувалися конспірації, постійно дбали про свою безпеку. У 1924-му в сім’ї народився син Юрій.
Відносно спокійно Коновалець прожив до 1929 року, допоки радянські спецслужби не зрозуміли, що саме він у разі війни стане тим, хто створить потужну армію, яку боротиметься на боці Німеччини за українську державу. Тож радянська влада, маючи агентів у УВО, готувала план фізичного знищення Коновальця.
Провідник ОУН
Як уже було згадано, Коновалець обдумував ідею заснування політичної організації ще на початку 1920-х, а вже в січні 1929 року у Відні зібралися члени різних українських націоналістичних організацій. Їхнє зібрання тривало з 28 січня по 3 лютого і, зрештою, була створена Організація українських націоналістів (ОУН). Її головою став Євген Коновалець. Він залишився провідником цієї організації до кінця своїх днів.
«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути творцями, або жертвами історії», – з такими словами Коновалець виступив на Конгресі українських націоналістів, коли створювали ОУН.
У своїй книзі «Причинки до історії Української революції» Коновалець визначив ідеї творення держави, серед яких такі:
• завданням національно-визвольного руху є боротьба проти окупантів;
• цей рух повинен базуватися на збройних силах – українських як за складом, так і ідеологією;
• Україна повинна бути єдиною, соборною державою та рішуче вести боротьбу проти будь-яких проявів національного сепаратизму;
• державне, громадське, економічне та військове життя повинне бути наділене дисциплінованістю;
• не має допускатися колективне керівництво державою, а надто – у складні конфліктні часи.
Євген постійно згладжував будь-які суперечки між членами ОУН, зокрема, у молодому крилі, яке діяло в Галичині, та проводом у еміграції. До слова, саме за його участі в еміграції, а саме у США, були засновані Громади українських стрільців. Радянській владі ж потрібно було не згладжування ситуації, а розкол між ОУНівцями, тому вони прагнули ліквідувати Коновальця.
У 1933 році за наказом Сталіна у москві розробили план спецоперації під назвою «Ставка». Провідник ОУН знав про підготовку на нього замаху, адже протягом 1920-х років вже було скоєно кілька невдалих його спроб.
23 травня 1938 року в місті Роттердам, що в Нідерландах, у тамтешньому ресторані «Атланта», енкаведист Павло Судоплатов після того, як увійшов у довіру до Коновальця, передав йому коробку цукерок як подарунок від друзів. У коробці була вибухівка.
Поховали легендарного українського державного діяча в Роттердамі, на кладовищі «Кросвейк». Проте він мріяв, щоби його тіло спочивало в українській столиці.
Загалом, постать Коновальця недооцінена. Символом українського націоналістичного руху в уявленні більшості є Степан Бандера, однак фундамент ОУН, і не лише її, заклав саме Євген Коновалець.
Фото: “Радіо Свобода”