Пятница, 29 марта, 2024

Жаркое лето 1941 г.: советские войска покидают Львов

22 червня 1941 р. нацистська Німеччина, після розгрому антигітлерівських сил у Європі (за винятком Великобританії), атакувала Радянський Союз. Німці мали перевагу у чисельності на головних напрямках нанесення ударів, швидко просувались вглиб території СРСР. Німецькі війська наблизились до Львова, пише lvivyes.com.ua.

Німецькі бомбардування

В перший же день німецько-радянського протистояння, німецькі ВПС нанесли удари по Львову. Німецькі атаки тривали й у наступні дні, а радянські війська не могли цьому протидіяти, оскільки багато літаків було знищено на аеродромах, а систему ПВО німці швидко подавили. Варто зазначити, що на аеродромах радянські авіатори не мали житла, тому часто полишали машини під охороною, а самі вирушили до Львова приміськими потягами.

 Бомбардування 1941 р. було значно потужнішим ніж у 1939 р. Удари були нанесені по Скнилівському аеродромі, центральній частині міста. Бомби зруйнували будівлі на проспекті Свободи та вул.Театральній. В результаті авіаударів була зруйнована будівля готелю на вул.Дорошенка, будівля Галицького кредитного банку. За різними даними, загинуло кілька сотень осіб.

Бої на підступах до міста

На львівському напрямку наступали підрозділи 17-ї німецької армії генерала піхоти Карла-Хайнріха фон Штюльпнагеля із складу групи армій “Південь”. Стримати натиск німців спробували підрозділи 4-го радянського мехкорпусу. Незважаючи на те, що радянські мехкорпуси мали величезну кількість танків, без належного технічного обслуговування та при браці палива, ці “маси танків” потрапили під удари німецької артилерії та авіації, а значна частина бронетехніки вийшла з ладу через технічну несправність.

Німці планували минути Львів, вийти до Києва, розгромити радянські війська на Правобережній Україні. Радянські війська спробували зупинити ворога контрударом мехкорпусів. Важкі бої точились у трикутнику Дубно – Луцьк – Броди. Однак радянське командування вводило свої підрозділи в бій частинами, на полі бою панував хаос. Значна частина підрозділів, що наносили контрудари, опинилась в оточенні. Червона Армія тимчасово стримала німецьке просування, однак не зупинила Вермахт.

Просування німецьких військ до самого Львова стримали контрудари радянських військ (у тому числі й 99-й стрілецької дивізії) в районі Перемишля.

233-й полк НКВС

Радянські війська не збирались перетворювати Львів на потужний форпост та тривалий час обороняти місто, як це робили поляки у 1939 р. Станом на 22 червня 1941 р. у тюрмах Львівщини перебувало понад 5400 арештантів. Оскільки німецькі війська швидко просувались вглиб Західної України, радянське керівництво не змогло (та й не мало бажання) екстрено евакуювати ув’язнених. Так розпочались масові розстріли. У в’язничні камери навіть кидали гранати. 

За даними українських істориків, на Західній Україні було знищено понад 22 тис. ув’язнених. Серед загиблих було багато тих, хто був в опозиції до комуністів або ті, які опинились у в’язниці за звинуваченням, без доказів провини.

Загиблі арештанти Львова

Кістяк львівського гарнізону складав 233-й полк із складу 13-ї конвойної дивізії НКВС. З початком бомбардування, бійці НКВС посилили охорону львівських в’язниць та п’яти важливих стратегічних об’єктів – радіостанції, електростанції, газового заводу, Головної Пошти та нафтопереробного заводу. Щоночі на патрулювання вулиць виходило понад 100 вояків.

Т-34 покинутий радянськими військами на вулицях міста

В документації 233-го полку зазначено, що мали місце обстріли радянських підрозділів, які відступали через Львів у східному напрямку. Обстріли проводили із горищ та дахів будинків. За інформацією радянської сторони, вогонь вели німецькі диверсанти та бійці ОУН. Зокрема енкаведисти проводили огляд території пивоварного заводу, звідки велись обстріли. Обшукували також будинки в різних районах міста. 

22 червня відбули локальні бої між оунівцями в районі Янівського передмістя. Такий розвиток подій призвів до того, що радянське партійне керівництво вирішило якнайшвидше покинути Львів. Комуністи чудово розуміли, що після численних репресій та депортацій упродовж 1939 – 1941 р. у місті було дуже багато охочих поквитатись із радянською владою. До того ж усі знали, що найближчим часом у місто вступить німецька армія 

Якщо аналізувати радянські документи. то 24 червня у в’язниці №1 увязнені спробували здійснити масову втечу. Охорона в’язниці та бійці НКВС знищили 20 ув’язнених та 46 поранили.

Бої між НКВС та ОУН

Після 24 червня оунівці посилили натиск, і для ліквідації їх вогневих точок радянські війська навіть використовували танки. Оунівці створили опорні пункти на Високому Замку, у Личаківському парку, в трамвайному депо та інших секторах. Незважаючи на те, що радянські підрозділи мали танки та гармати, оунівці мали перевагу у тактиці, чудово орієнтувались у місті, користувались підтримкою львів’ян.

Аби уберегти військовослужбовців Червоної Армії та нКВС від обстрілів, комендатура міста звеліла мешканцям центральної частини міста тримати зачиненими вікна своїх квартир. Військові мали право без попередження стріляти по відчинених вікнах (і це при тому, що надворі був червень).  По місті навіть курсували вантажівки з вояками. Останні мали завдання слідкувати за вікнами. Радянські силовики вдавались до облав. Під час таких облав усі підозрілі знищувались на місці.

Ще один Т-34 на вулицях Львова

Німецькі війська вступають у Львів

У ніч з 27 на 28 червня 233-й полк увійшов до складу 6-го корпусу Червоної Армії, займав оборону у північно-західній частині Львова. Далі батальйон полку прикривав відхід червоноармійців у східній частині міста. в ніч на 30 червня частини полку покинули місто, рухаючись маршрутом Сихів-Бібрка-Рогатин, прямуючи до Тернополя.

Після відступу радянських військ, до Львова вступили підрозділи Вермахту. До міста увійшли також вояки батальйону “Нахтіґаль” сформованого переважно з українців. Аби посилити антирадянські настрої у місті, залучитись підтримкою цивільних, німці відкрили доступ до в’язниць та місць захоронень арештантів, аби усі охочі побачили те, що робили бійці НКВС.

Німецькі вояки на вулицях Львова

Сподівання багатьох українців на відновлення Української держави розвіялись після того, як німці брутально арештували причетних до підписання Акту від 30 червня. На зміну радянської окупації прийшла німецька.

.,.,.,.