У середині XVII століття у Львові панували страх та небезпека, оскільки війська Богдана Хмельницького не збиралися відходити. Тоді місто було повне шпигунів та таємних агентів. Про діяльність одного з них далі на lvivyes.com.ua.
Як один лист розкрив особу шпигуна
У березні 1658 року польський державний діяч Ян Лещинський надіслав київському дипломату Юрію Немиричу лист. Там він описав одну зустріч, яка відбулася у Варшаві. Зокрема, Ян на шляху від Берліна до Речі Посполитої зустрів посла від Війська Запорозького на ім’я Теодор. Лещинський написав, що дуже задоволений розмовою з ним і особливо виявляє прихильність до козацького писаря Івана Виговського.
Описаний у листі козацький посол Теодор виявився львівським братчиком і купцем грецького походження Теодозієм Томкевичем. Він шпигував для писаря Виговського, який потім став гетьманом Війська Запорозького. Завдяки ньому у Виговського був добре налагоджений механізм розвідки та контррозвідки.
Крім Томкевича, для писаря шпигував також серб Микола Маркевич. Його Виговський посилав для розвідки до Стамбула. Завдяки Виговському Богдан Хмельницький знав усе, що відбувалося в інших державах. Це означає, що Виговський був дуже важливим для Хмельницького. Він не просто очолював військову канцелярію, але й організовував розвідку. Деякі дипломати навіть вважали, що писар керує окремими справами сам, без відома гетьмана.
Що Теодозій робив у Варшаві?
Повертаючись до листа від Яна Лещинського, виникає питання, що міг львівський шпигун робити у Варшаві. Лещинський написав, що Виговський зробив багато зусиль для єднання Війська Запорозького з Річчю Посполитою. Справа в тому, що в січні 1658 року Виговський справді послав Теодозія до Варшави, аби той передав лист політичному та військовому діячу Речі Посполитої Станіславу Беневському.
Беневський виступав за мирне вирішення українського питання. Він вважав, що козаки ніяк не зможуть дійти згоди з Московією, тож повинні єднатися з Річчю Посполитою. Водночас він розумів, що Хмельницькому не так просто буде піти на поступки.
Завданням Виговського було не лише передати через Теодозія лист, а й розвідати настрої в Речі Посполитій, вивідати, як там ставляться до Війська Запорозького тощо. Саме тому, Теодозій прибув 1 лютого до Варшави, де запевняв усіх у прихильності Хмельницького до влади короля та його бажанні повернутися до складу Речі Посполитої.
Ян Лещинський був одним із тих, кого він у цьому переконував, хоч тоді Ян і не розумів, що це все частина дипломатичної гри Виговського, який прагнув досягти миру. Зусилля Виговського та Теодозія виявилися не даремними. Вже в березні 1658 року з Беневським зустрівся український дипломат Павло Тетеря. Вони говорили про майбутній договір. Через деякий час у Варшаві створили комісію, що розробляла умови договору.
У Речі Посполитій побутувала думка про те, що Теодозій – це просто шпигун, який приїхав лише для розвідування інформації, а не ведення перемовин. Однак такі дискусії не мали впливу на короля.
Отож, Виговський мав величезний вплив на рішення гетьмана і саме він створив агентурну мережу, що сповіщала Хмельницького про все важливе як на теренах України, так і за кордоном. Ця розвідка була настільки потужною, що навіть за часів гетьмана Петра Дорошенка у Речі Посполитій вважали, що козаки знають все про задуми польського короля.
Сам Теодозій Томкевич брав участь і в інших місіях, наприклад, їздив до Швеції. Завдяки ньому та Виговському у вересні 1658 року підписали Гадяцький договір, відповідно до якого Велике Князівство Руське увійшло до складу Речі Посполитої як рівноправний суб’єкт.